Розділ 4. Артикул 1.

Неділя видалась метушливою. Студентська вечірка була запланована на шосту годину вечора і мала відбутись у передмісті столиці, де, власне, й знаходилась наша академія. Дістатись туди можна було двома шляхами: лісом по давно вимощених і перевірених студентами стежках, та спеціальним екіпажем, що прибував до воріт нашого навчального закладу двічі на тиждень – у суботу та неділю не раніше сьомої ранку та не пізніше восьмої вечора. Ми з дівчатами одноголосно обрали транспорт, адже дійшли цілком розумного висновку, що після прогулянки природою наші сукні втратять будь-яку статечність, та й туфельки, хоч не на високих, та все ж підборах – не найкраще взуття для цього.
Словом, про вбрання. За останні роки мені жодного разу не доводилось бувати на подібних заходах, тому я навіть не намагалась відшукати у своєму гардеробі щось тематичне і планувала піти на вечірку у своєму повсякденному одязі. Однак, подруги зробили квадратні очі й розклали переді мною свої розкішні не бальні сукні.

- Мені це не потрібно, – спробувала я відмовитись, адже відчувала себе у цих платтях занадто дискомфортно: спідниці були пишнішими, ніж зазвичай, та й корсет позбавляв змоги вільно дихати, мовчу вже за декольте, яке лиш на перший погляд здавалось скромним. І тканина на вигляд була дорогою: якщо пошкоджу щось ненароком, моєму гаманцю доведеться гарно схуднути, а зараз кожна копійка важлива.

- Ти ще тут поговори. Це ж наша перша вечірка, потрібно справити приємне враження, – і слухати не хотіла мене Тенея.

- Скромність, звісно, красить дівчину, але вдало підібране вбрання все ж робить це значно краще, – підморгнула мені Нерея.

- Але ж я не хочу ніяк виділятись. Для чого це все? – пробувала й далі відвойовувати власну позицію.

- Перехочеш. Студентські роки потрібно прожити, а не проіснувати. Без подвигів, розбитих сердець і в тіні загальної людської маси ти просто залишишся для всіх ніким, – вдалась до філософії руда порадниця.

- Усе, милуйся, – із захватом дозволила друга сусідка, і мені нарешті дозволили глянути у дзеркало.

Звідти на мене дивилась уже далеко не сільська панянка, а справжня аристократка, упакована в оксамитове рубінове плаття із квадратним вирізом на грудях і рукавом три чверті. Шкіру мені трохи висвітлили з допомогою косметики, волосся заклали у гарну, втім важку, зачіску, взуття дали незручне, хоч і неймовірно прекрасне… В цілому, я собі подобалась, але у всій цій вроді відчувалась штучність і брутальна пафосність.

Дівчата виглядали нічим не гірше, але їм усе це було звичне. Кожен рух, погляд і навіть посмішка були виточеними, витонченими, правильними, такими звичними. Я ж зовсім не відчувала себе собою.

- Ну все, час вирушати, – поквапила нас Нерея, і одночасно з цим у двері хтось упевнено постукав.

- Ви запросили із нами ще когось? – запитала дівчина.

- Ні, – не менш здивовано відповіла Тенея.

Я лиш похитала головою і з цікавістю підійшла ближче до дверей, котрі вже відчиняла стихійниця.

- Айтвен? Що ти тут робиш? Як тебе впустили? – кого-кого, а бойовика я точно не очікувала побачити на порозі цієї кімнати.

- Вау, – замість відповіді присвиснув хлопець, окинувши мене пильним, зацікавлено-вдоволеним поглядом.

- Селесто, ти не говорила, що знайшла собі на вечір кавалера, – руда красуня кинула на мене красномовний погляд, мовляв, ми ще з тобою про це обов'язково поговоримо, і, схопивши чимось шоковану Нерею, покинула кімнату зі словами: - Не будемо вам заважати. Побачимось на місці.

Декілька секунд ми з хлопцем ворожили один одного поглядами, далі я, важко зітхнувши, запросила:

- Можеш увійти.

- Це зайве. Вже час вирушати, – відказав він, однак, у мене були інші плани.

- Виділи мені десять хвилин, – попросила жалібно, а сама почала хутко виймати шпильки зі своєї зачіски.

- Що ти робиш? – здивувався бойовик.

- Гадаєш, я пішла на весь цей маскарад із власної волі? – прозвучало якось стомлено. А вечір тільки починався.

- Та чого ти? Виглядаєш ефектно. Я вже задумався над тим, що поспішив учора з висновками.

Не одразу, та до мене таки дійшло, що саме Айтвен мав на увазі. Розчервонівшись, я розвернулась у другу сторону і продовжила своє нехитре діло, відчуваючи спиною його уважний погляд. Компліменти у свою адресу я чула рідко, тому зараз не знала, куди себе діти, і як на них реагувати.

- Не можу на це спокійно дивитись, – почула насмішкувате і хотіла вже відказати щось колюче, та чужі руки раптом взялись допомагати із зачіскою, що до того ж трималась із допомогою якогось побутового закляття.

Декілька хвилин у кімнаті стояла тиша, на фоні якої чулись наші неодночасні вдихи і видихи, після чого я відчула, як звичні локони впали на оголені плечі, і зітхнула з полегшенням.

- Вибач, а не міг би ти допомогти ще й з корсетом? – попросила ніяково, закусивши нижню губу.

- Зазвичай вечір, що розпочинається з таких слів, закінчується ранковим пробудженням в обіймах сплячої красуні, – майже пошепки поділився досвідом бойовик, утім за шнурівку таки взявся.

- Упевнена, все так і буде, але на мене у цій справі можеш не розраховувати. Я взагалі не планую надовго там затримуватись.

Коли з корсетом було покінчено, я підійшла до своєї шафи та дістала звідти надзвичайно ніжне білосніжне плаття. Подарунок тітки Ернсон на мій перший день народження. Дівчата одразу його забракували, відмовившись навіть разок глянути. Мовляв, зараз мода на «гучні» й виразні кольори. А я, навпаки, у всьому любила стриманість і скромну вишуканість. Мода – далеко не те, що може підкорити мою волю.

Переодягалась за ширмою, при цьому попросивши хлопця про всяк випадок розвернутись. Було надзвичайно приємно позбутись важких тканин чужого вбрання: шкіра могла вільно дихати, більше ніщо не заважало диханню і не сковувало рухів.

Косметику стерла з допомогою магічних вологих серветок, залишивши лиш злегка підведені очі та ніжний відтінок червоної губної помади. Волосся біля скронь зібрала, заплела у коси, переплетені між собою, і заколола все тими невидимками, добавивши декілька декоративних перлинок, що витягла з попередньої зачіски. Задовольнившись своїм відображенням у дзеркалі, вийшла з-за ширми й швиденько взула свої улюблені туфельки, що так доречно підійшли по кольору.