2.4. Знайомтеся, Михайло: В'язень у тюрмі «А що, як?..»

Михайло — один з тих людей, про яких кажуть «надійний, як скеля». У свої 35 років він відбувся як професіонал: досвідчений IT-розробник у великій компанії, провідний фахівець на своєму проєкті. У нього є кохана дружина, затишна квартира, взята в іпотеку, і чіткі плани на майбутнє. Збоку його життя здається ідеальним — втіленням стабільності та успіху.

Але в останні два тижні скеля дала тріщину.

Його команда працює над запуском нового мобільного застосунку — найважливішого проєкту для всієї компанії. І за три тижні до релізу вони натрапили на критичну помилку. Ключова функція, серце всього застосунку, працює нестабільно. Терміни горять синім полум'ям, а рішення все немає.

І Михайло, лідер команди, опинився в епіцентрі цього шторму. Вдень він зберігає спокій, проводить наради, намагається мотивувати колег. Але щойно настає ніч, він опиняється в одиночній камері своєї особистої в'язниці. В'язниці, побудованої з одного-єдиного питання: «А що, як?..»

• 23:00. Михайло лежить у ліжку, але сон не йде. Він знову і знову прокручує в голові рядки коду, намагаючись знайти помилку. Перед очима стоїть обличчя його начальника — суворе, розчароване.
• 01:30. Він встає, щоб випити води. На екрані телефону спливає нагадування: «Іпотечний платіж через 5 днів». Серце стискається в крижаний клубок. «А що, як я не зможу платити? А що, як нас виселять?»
• 03:00. Він знову в ліжку. Поруч спокійно спить дружина, і від цього йому стає тільки гірше. Він уявляє її погляд — не гнівний, а повний жалю і розчарування. «А що, як вона перестане мене поважати? А що, як вона піде?»

Його страх — це класичний монстр у тумані. Він не думає про конкретну проблему — «треба знайти баг у коді». Ні. Він думає про розмиту, всепоглинаючу катастрофу. Його машина катастрофізації працює на повну потужність, перетворюючи технічну проблему на сценарій тотального життєвого краху.

Вранці, коли його телефон вібрує від повідомлення, він здригається. Якщо на екрані висвічується ім'я начальника, його пульс частішає, а долоні стають вологими. Він перестав отримувати задоволення від їжі, його дратують дрібниці, він майже не чує, що говорить йому дружина. Він фізично перебуває вдома або в офісі, але ментально він живе в темній камері своєї уяви, де на стінах цілодобово показують один і той же фільм жахів про його провал.

Михайло — в'язень. І ключі від його в'язниці, як йому здається, знаходяться десь у майбутньому, в руках інших людей. Він не знає, що насправді вони завжди були у нього в кишені. Йому просто потрібен був хтось, хто покаже, як ними скористатися.