Глава 19

- Це що ще за фігня??!! - гнівний погляд був зовсім не теплим, а його обурення видавали навіть ніздрі. Даніель заграв жовнами. - Якого хріна ти тут робиш?!

- Про .. бач, ти звичайно ж маєш право сердитися, - сонно вимовила я, зіщулившись в грудку, грубо розбуджена ним посеред ночі. - Але я чомусь можу засинати тільки тут. Я лише ночую і була охайною. Не будемо сваритися. Думаю, я навіть зможу відшкодувати тобі моральну шкоду ...

- Ще б пак! - Даніель все одно виглядав дуже незадоволеним. - Ми справді не будемо лаятися, тому що ти негайно заберешся звідси!

- Звичайно, - покірно кивнула я, вилазячи з теплого ліжка і задкуючи боком від розгніваного власника.

Не знаю, чи знала Агата про те, що я не ночую вдома, напевно знала, але вигляду не подавала. 

Ранковий візит не надто ввічливого гостя оголив цей факт.

- Де вона? - почули ми, як раз сівши за стіл снідати. Через хвилину Даніель вже стояв на порозі їдальні, дивлячись на мене докірливим поглядом, ніби спіймав мене на крадіжці.

- Скільки ночей ти провела на моїй яхті? - суворо зажадав він відповіді і я мало не впустила свій тост.

- Сім, - тихо відповіла я.

- А як же «доброго ранку» і «смачного», «вибачте за раннє вторгнення»? - обурилася Агата.

- Я зараз не налаштований на правила хорошого тону, - Даніель нагородив її важким поглядом. - Лу сказала, що відшкодує мені збиток за незаконне проникнення та злом. Будь добра відпрацювати цей тиждень в моєму магазині, - знову обрушився він на мене.

- Я можу відшкодувати все у грошовому еквіваленті, - смикнула плечем Агата, - Може, поснідаєш з нами, повісивши сокиру конфлікту за пояс?

- Але це будуть ваші гроші, місіс Бандермен, - зауважив Даніель, прискіпливо піднявши одну брову. - Якщо у вашої племінниці немає особистих коштів, нехай попрацює, фізичне навантаження ще нікому не нашкодило. Може, тоді спати буде міцніше, - іронія в кожному слові. - Приступити бажано прямо сьогодні. І спасибі, я не голодний, а на рахунок сокири, так до неї справа ще не дійшла, я поки що м'який та чуйний. Ви знаєте, яким я можу бути в гніві, що мені вам розповідати.

- Я все залагоджу, - шепнула мені Агата, бачачи, як я піднімаюся з-за столу.

- Ні, не треба, так навіть краще, - мені дійсно сподобалася його ідея.

 - А ти значить, знову посварився зі своєю дівчиною? - задала я питання, крокуючи поруч з мовчазним і похмурим Даніелем, спускаючись до його крамниці.

- Це не та тема, яку я готовий з тобою обговорювати! - відрізав він сердито.

- Мені краще прикинутися німою?

- Це буде найкращим подарунком для мене.

Що ж доведеться підкоритися правилам, хоча я не зовсім почуваю себе винуватою, але у розумінні Даніеля я напевно образило його право приватної власності. Подивимося, як він винесе моє мовчання. І вже точно йому не залякати мене працею, робота для мене порятунок.

- Протри всі полиці, - холодно звелів він, пропускаючи мене вперед, перевертаючи табличку, сповіщаючи про початок робочого дня. І я протирала, мовчки і старанно, не залишаючи йому навіть шансу причепитися.

«Я готова працювати тут довше, ніж тиждень, якщо в обмін на це ти дозволиш мені ночувати на яхті».

Записку з таким текстом я поклала перед ним майже перед самим закриттям, благально склавши перед собою долоні.

- Ні! - пробігши очима, невблаганно кинув Даніель. - Тому що! - відповів він на мій погляд. - Коли я приходжу на СВОЮ яхту, в свій притулок, я хочу побути там один, щоб заспокоїтися, взяти себе в руки, тому як навіть я не завжди справляюся зі своїм характером. І я не хочу кожен раз приходячи додому знаходити тебе в своєму ліжку!

Але я не відступаю так легко.

«Якщо ти будеш знати, що я ночую на ТВОЇЙ яхті, ти навчишся стримуватися і рідше будеш сваритися зі своєю коханою, щоб залишатися в її ліжку, а не в моєму»

Прочитавши, Даніель розреготався. Без зла. Схоже, я його дійсно насмішила. І виявляється - цей бука вміє сміятися. Знав би він, як перетворюється його обличчя від посмішки, стає надзвичайно милим, хлоп'ячим. Приємно глянути.

- Ну ти й нахаба, Лу! На таран мене не візьмеш і хитрістю теж. Тобі краще розпрощатися зі своїм капризом і навчитися засинати в своїй кімнаті. А тепер топай додому. Побачимося завтра.

А я знайду інший спосіб! Всю зворотну дорогу я пронесла цю рішучість на своєму обличчі.

- У тебе такий вигляд, ніби ти зібралася штурмувати Бастилію, - реготнула Агата. - Ви там з Даніелем випадково не побилися? Або не дай бог у вас був секс? - запитала вона вже зовсім серйозно і майже злякано.

- Ні звичайно! Цей садист позбавляє мене можливості спати ночами. ... У цьому будинку є спальний мішок?

Вже не знаю, де вона його дістала так швидко, але на обличчі Агати було написане невимовне здивування, коли замість того, щоб йти спати в своє шикарне до слова ліжко, я вперто попрямувала в бік пірсу, затиснувши під пахвою згорнутий мішок. Судячи з мого войовничого вигляду навіть Агата зрозуміла, що заперечувати марно. Я знала, що Даніель на яхті, але в каюту спускатися не збиралася - я розстелилася на палубі, пірнувши в теплий спальник. Пам'ятаючи про його чуйний слух я кралася навшпиньки, намагаючись видавати мінімум звуків, вкладаючись м'яко, як кішка.