Глава 17

Я існую окремо, а навколишня мене реальність сама по собі. Поки що ми з нею несумісні. Раніше у мене була одна єдина мега мета - я прагнула до Баса, заради нього я навіть вижила у Манакрі. Але як казав сам Артур – здійсненні мрії не завжди приносять щастя. Мені справді було щиро шкода Артура, того, що так склалася його доля, але жити з хлопцем, чиє тіло ділять дві різні людини до кінця своїх днів, я не уявляла собі можливим, навіть всупереч моїй одержимості цією любов'ю. Зараз був час Баса, і за всіма законами Артур повинен був піти. Можливо, в мені заговорив дрімаючий вартовий, але в будь якому випадку, якби я залишилася з Корвінами - я б безповоротно збожеволіла. Дивно, як одне й те саме почуття, для різних людей приймає різне значення. Любов для одного - зрада для іншого.

    Будинок Агати, шикарний маєток, стояв на самісінькій кручі в бухті «Тиха». Виділяючись серед інших будинків у цьому маленькому містечку, він нависав над ним, немов готова зірватися з обриву чайка. Пахло морем. Десь поруч шум хвиль кликав на берег, а від вологого повітря з незвички ставало важко дихати.

- Пробач, мене це так розбурхує! Від надлишку емоцій я можу тараторити без угаву! Якщо я тобі набридну, сміливо можеш веліти мені замовкнути, - моя тітонька і правда виглядала як «злегка не в собі».

- Чому Біла варта залишили тебе у спокої? Як так сталося? - я нарешті побачила у вікно море, задумливо втупившись на воду.

- О, в юності я була безглуздою, убивчо красивою і мій обранець мав досить великий вплив ...

- Це по ньому ти носиш траур?

- Ні, з тих пір я виходила заміж ще двічі. Нещодавно помер мій третій чоловік, - недбало відмахнулася Агата від не настільки важливої для неї проблеми. - Як тобі кімната? Чудова правда? - потім, піддавшись якомусь внутрішньому пориву вона раптом обійняла мене. - Всі ці роки я спостерігала за тобою, моя дівчинка. Пробач, що не змогла втрутитися і забрати тебе з Манакра, поки Даг був живий - це було нереально. Навіть запропонований хабар не подіяв. ... Ці жахи, все, що тобі довелося там пережити. Я не пропускаю жодної трансляції із залу суду.

- Та вже, ... з приводу тортур у людей дуже витончена фантазія. Особливо, якщо це стосується мук, які вони вигадують для самих себе, - тьмяно бубоню я.

Ловлю на собі зацікавлений погляд Агати. До сих пір не віриться, що у мене залишилися родичі. Весь час здається, що це чергові підступи вартових.

- Мені потрібно терміново розлюбити того, ким я марила десять років, кого я піднесла на п'єдестал чоловічої досконалості. Кому віддала своє серце, і більше не можу без нього дихати. Мені потрібно врятувати Баса розлюбивши його. Адже вартовим та мисливцям вже одного разу вдалося упіймати Артура Корвіна, вони знайдуть спосіб і на цей раз, тільки вже більш радикальний. Якщо Артур не покине тіло Баса - вартові знищать їх обох. Як мені це зробити, Агато? Як розлюбити? Закохатися в іншого? - я бачу в її очах тепло і людське співчуття, серце підказує, що ця жінка справді моя рідна кров, я відчуваю якийсь зв'язок, за який чомусь хочу вхопитися.

Агата зітхнула, сумно підібгавши губи:

- Від себе в любов не втекти. Тим більше що до різних людей, ми відчуваємо її по-різному, не буває схожого почуття, вона унікальна, як відбитки пальців. У любові незліченна кількість відтінків! Але те, що ти відчувала до Баса ... Шарлотта це не кожному дано. Цю пристрасть на вістрі полум'я, це сердечне безумство, яке залишило всередині рану розміром з Маріанську западину. Звичайно ж, через деякий час ти можеш знову почати відчувати якісь почуття до когось іншого, але це не відбувається за замовленням. Тут не можна прискоритися, ніяк.

- Що ж мені робити?

- Спробуємо для початку тебе трохи остудити, - посміхнулася Агата. - У мене була служниця, і їй не подобався жоден з моїх чоловіків, вона постійно бурчала собі під ніс, безбожно критикуючи і чіпляючись до кожного. У того криві ноги, і він бачте нескінченно тре долоні об штани, а той голосно сьорбає суп і огидно сякається. І часто, ця її критика, яку я мимоволі слухала - збивала градус моїх стосунків, а те й зовсім почуття сходили нанівець, коли я починала акцентувати увагу виключно на недоліках. Ти була закохана і не помічала недоліків у свого милого, але вони є, всі ми не ідеальні, і заради твого порятунку я для тебе їх відкрию. А тепер відпочивай. Це місце, як ти вже здогадалася, захищене від магії, йому сюди не пробратися. Єдине, якщо будеш гуляти по місту - не дивися у дзеркала, інакше він дізнається, де ти, - «йому» малося на увазі зовсім не Басу, непідробний страх сковував тих, хто думав про Артура.

   Я й не збиралася виходити з дому. Принаймні, в найближчі років сто. Проспавши сім годин, я тим не менш ні краплі не почувала себе відпочилою, не пам'ятаю що мені снилося, залишився лише неприємний осад від цих неспокійних метань. Зі свого балкона мені пощастило спостерігати світанок над морем, благо залишилася звичка прокидатися рано, і всупереч своєму настрою мені навіть вдалося помилуватися вранішнім небом. Це щось! Грандіозний шедевр творця, кожен штрих, кожен мазок, кожен подих вітру. Небо, море, гори. Відчуваєш себе маленькою піщинкою, а звідси і проблеми твої такі ж дрібні і нікчемні.

Внизу навпроти невеликий пірс з пришвартованими яхтами. Я нарахувала три штуки. З однієї спустився хлопець, обережно, не поспішаючи, ніби щось сковувало його рухи. Напевно сонний. Закинувши за плечі рюкзак, він покрокував у бік берега. У якийсь момент він підняв голову і наші погляди зустрілися. Мені здалося, він повинен був вітально помахати, але замість цього я розгледіла похмурий, зовсім не добрий вираз його пом'ятого обличчя.