Глава 5

- Здається, все пройшло не так вже й жахливо. Я зараз говорю не про твою дивну непритомність, а про моє тісне знайомство з усіма  Корвінами. Ти правда себе добре почуваєш? - мені вже не потрібна була причина, мені весь час хотілося доторкнутися до хлопця моєї мрії. Ось і зараз я погладила Баса по руці.

- Так, все нормально, Чарлі. Мені навіть не по собі, що ти так хвилюєшся, - посміхаючись, струснув головою Бас, спостерігаючи з якою цікавістю я розглядаю його кімнату.

- Скільки разів я уявляла собі житло мого Баса!

- І що, у тебе будуть зауваження? - з іронією поцікавився він, потягнувшись до мене спочатку своїм чарівним поглядом.

- Гм, в цьому плані я була прозорливою, саме те, що очікувалося, ти ж у нас не нехлюй якийсь там.

- А чому це я чую сміх в твоєму голосі? - схопивши мене, Бас взявся мене лоскотати, поки у мене не закінчилося повітря, і я не почала задихатися від сміху.  

А через деякий час, я вже стала задихатися від його поцілунків, розгубившись від його пестощів. Наше бажання було обопільним і напевно рівносильним.

І нехай мій перший раз мав деякі нюанси, я все одно була неймовірно щаслива, від того, що моїм першим і має бути єдиним чоловіком став саме Бас. І його «кохаю» для мене мало величезне значення, це був немов шепіт всесвіту, лише нашого всесвіту на двох.

За звичкою я прокинулася дуже рано, за вікном ледь пробивався світанок. Довго лежала, згорнувшись калачиком поряд із Басом, слухаючи його рівне дихання. Потім взяла книгу з полиці «Мисливці на відьом», автор був мені не знайомий і читання на якийсь час мене захопило. Я навіть не помітила, як пролетіло ще три години.

 А вже до обіду, мною знову опанувало занепокоєння. Здавалося, Бас безтурботно спав, але щось в цьому було не так.

Як на зло першим мені попався саме Тірей.

- Що не так? - не приховуючи свого роздратування, кинув він, лише глянувши на мене, тут же відчувши мій стан.

- Чому він не прокидається?

- Хто знає, може, втомився за ніч? - недбало, не без єхидства, знизав плечима Тірей, штовхаючи двері на вулицю. Я вискочила слідом.

- Я відчуваю, що ви щось приховуєте від мене! Ця непритомність, цей привид, про якого до речі усі бояться згадувати. Це ж ненормально для фермера спати до обіду! Чому це тебе не хвилює, він же твій брат?! - наздогнавши Тірея, я схопила його за руку, яку він одразу несамовито вирвав, обпаливши мене своїм ображеним поглядом.

- Найбільше мене хвилює, те що він притягнув до нашої хати тебе! Ти тут набагато більша проблема, ніж те, що з ним зараз відбувається! Якщо ти його дійсно кохаєш - забирайся куди подалі! Дуже-дуже далеко! - прокричав він мені в обличчя. Здавалося, ще секунда і ми зчепимся ...

- Тірею! - на цей голос, який дуже красномовно осмикнув старшого брата, ми обернулися обидва.

Бас стояв на ганку, мружачись на сонці, і всі мої хвилювання моментально перетворилися на захоплені почуття. Я побігла до нього, з розгону кинувшись на шию, так що йому довелося утримуючи мене, шукати точку рівноваги, інакше ми б обидва впали.

- Привіт, сонько, - з ніжністю поцілувавши його в губи, я з посмішкою заглянула йому в очі. І до свого потрясіння, не побачила там колишнього обожнювання.

У його очах застигли швидше цікавість та досконала холодність.

- Здрастуй, Шарлотто, - сухо відповів він, усуваючи мене від себе.

- Ти назвав мене Шарлоттою? Ти ж ніколи мене так не називав, - вражено вимовила я, запинаючись, відчуваючи, як в мій хребет чорним черв'яком вгризається страшна підозра. - Басе, з тобою все в порядку?

- Мабуть, я голодний. Мене тут нагодують? - він запитально глянув на сторопілого Тірея. І що дивно, старший брат виглядав аж надто схвильованим.

Зібравшись йти, Бас озирнувся:

- Ти повинна піти зі мною, Шарлотто. Без питань і скандалів.

У нього навіть говір став іншим. Чужим був погляд і ця манера тримати голову, дивлячись на всіх зверхньо. Його дивна поведінка просто вбивала мене, а байдужість з його боку просто рвала мене на частини.

Я абсолютно і в кінець розгубилася:

- Прошу тебе, не називай мене так.

- Чому? Шарлотта дуже красиве жіноче ім'я, повне благородства та сили, - сказав Бас, своєю новою інтонацією. - Підлітка схожого чи то на дівчинку, чи то на хлопчика, називали коротко - Чарлі, а дорослу дівчину  назвали повним ім'ям. Так хто ж ти, жінка або підліток?

- Ти мене розігруєш? - я підійшла ближче, ще раз зазирнула йому в очі, намагаючись знайти там свого Баса. - Як ти себе почуваєш?

- Чудово. Я відчуваю сонячне тепло, дотики, подихи вітру, запахи і твоє сум'яття, Шарлотто. Я сповнений почуттів, і заради цього варто було знову повернутися до життя.

- Басе, так що з тобою таке? - видихнула я, відчуваючи, як німіє моє тіло.

- Це вже не Бас, - пролунав здавлений голос Тірея, який обережно, немов крадькома підійшов до нас трохи ближче. - Це так? Назви ім'я!

- Моє ім'я Артур Корвін! Побач мене! Я той, перед ким ти повинен схилитися в повазі, не нарікаючи, а прислуговуючи мені. Бо я Владика тіней, і я повернувся!!!

  Мій мозок відмовлявся вірити і вникати в те, що відбувається, тому що виглядало це переселення душ жахливо і безглуздо. Я дивилася на Баса, і в той же час не бачила в ньому його, тіло належало Басу, а ось душа ні. Його немов вийняли або стерли. І цей очевидний факт занурив мене у небуття ...

Розплющивши очі і усвідомивши, що я лежу в обіймах Баса, я полегшено видихнула, здригнувшись від неприємного спогаду.

- Мені приснився такий жахливий сон, - пробурмотіла я, притискаючись до нього сильніше. Бас мовчав. І його мовчання катастрофічно затягувалося, оголюючи трагедію реальності.

- Так це правда, це не сон! - з жахом вигукнула я спересердя, відчуваючи, як серце ось-ось вискочить з грудей. Про всяк випадок я відповзла від нього подалі в сторону.

- Це правда, Чарлі, - з сумом промовив він, винувато дивлячись на мене, крізь свої опущені шикарні вії.