Аня прокинулась від знайомого ніжного маминого дитику. Дівчника розплющила очі і побачила маму, яка лежал на ліжку поряд і гладила доню.
- Мамо, це ти?! - Аня притулилась до мами поніжитися.
- Лікар дозволив бути з тобою, - відповіла мама.
Аня, від слів про лікаря, наче прийшла до тями, підскочила, сіла на ліжко і швидко заговорила:
- Мамо, тепер все буде добре. Я його вбила! Він більше ніколе не прийде і не зробить нам ніякої шкоди
- Дівчинко, ти мариш, - мама хотіла прикласти руку до чола донки, але та не далась і продовжувала.
- Дракон, мамо. Дракон із казки, яку ти мені розповідала. Я його вбила! Він нам більше не загрожує!
- Так, лікар розповів, що ти накоїла.
- Мамо, ти нічого не розумієш. Він насправді існує... Існував... Але більше нам боятися нема чого.
- Заспокойся. В тебе загострення. Запокойся.
- Мамо, ти мене не слухаеш, - розратовано відповіла Аня, - я його перемогла.
- Аня, ти в курсі, що через твій непослух у лікарні опинився не тільки Юрко, а ще й я?
- Як? - Аня замовкла і знепритомніла.
- Так. Мені стало зле, коли я дізналась, що ти втікла
Аня наче потухла. Сіла на ліжко та обійняла маму.
- Пробач! Я не хотіла.
- Я знаю. Але може годі шукати пригод?
- Я більше не буду, - промовила Аня і міцно пригорнулась до мами, - мамо, я більше ніколи-ніколи не буду тебе ображати та маніпулювати, щоб отримати морозиво, я тепер буду тебе слухатися. Завжди! Все, що ти скажеш, я буду робити і не буду спеціально плакати та прикидатися хворою.
Аня почала цілювати маму в руки, шию, в обличча та губи. Аня не зупинялась, вона цілювали і просила пробачення. Потім міцно обійняла маму і вони разом почали плакали. Цієї миті до палати зайшли тато з бабунею.
- От залиш вас хоч на пару днів без догляду, - радісно промовив тато, зайшовши у приміщення, - і ви вже в лікарні.
- Тато! Бабуня! Мамо, я ж казала! Я ж казала! - Аня стрибнула на підлогу і побігла обійматися, сильно стискаючи рідних їй людей.
Аня верещала від щастя. Вона не стримувала своїх емоцій, гупала та так радісно кричала, що знову збіглося все відділення на чолі з Сан Саничем вгамовувати дівчинку. Натомість, коли Аня побачила лікаря, то кинулась йому на шию, стрибнувши з ліжка, так, що ледь не знесла з ніг кремезного чоловіка. Ані одночасно і вибачалась за ящірку, і дякувала за допомогу, чим ще більше спантеличила усіх. Лікар з пересторого дивився на дівчинку, підозрюючи, що в дитини міг статися статся зворотній шок. Але згодом війшов з палати, привітавшись з татом та бабунею. Потроху Аня вгамувала свої емоції та відпустила сою родину з обіймів.
- Ось тобі подарунок, - сказала після міцних обіймів бабуня, і простягнула онуці пакунок.
Це був блакитний дракон. Аня дістала іграшку. Подивилась на нею з любовію та ніжностю і сильно-сильно обійняла його, чому батьки рідні дуже зраділи. Ніхто не міг зрозуміти змін, які відбулися з дівчинкою. Натомість, Аня підморгнула плюшевому дракону, поставила його на підвіконня обличчам на вулицю і ніжно поглянула в Небеса. А потім повренулась до родини і більше їх ніколи не відпускала.
Кинець...