| Розділ 13

— Мені б порозважатись трохи. Замучився в дорозі! Та ще й цей бісів дощ… - Поскаржився на погоду я та взявся до пива. В моєму келиху його залишилось зовсім мало.

— Розважитись? Можемо в “Ошуканого пана” побавитись. На інтерес! Без зайвого лайна.

   Один із гостей закладу дістав з кишені колоду карт. Побачив у мені жертву майбутнього шахрайства, вочевидь. Або просто веселу компанію на вечір. Тут, у розважальному домі, не було правила, яке б забороняло приносити свої карти; інколи ці карти виявлялися міченими. Однак нікого не не хвилювало: люди програвали свої статки, житло, а дехто й дружин у таких закладах. А де ще пограти спокійно, як не в Джизз-Іларі? Щоб ніхто на мізки не капав і щоб міська гвардія не псувала настрій?

— Я про інше – Збавив я голос та трохи схилився до співрозмовника – Мені б зняти напругу, з гарною дівчинкою час провести. Де тут можна?

   Чоловік розуміюче кивнув. Далі вказав ледь помітно в один із кутків ігрового залу, де стояла смуглява красуня. Здалеку вона чимось нагадувала Констанцію.

   Різнокольорові масляні лампи та всюдисущий димок від кальяну створювали особливу атмосферу. Власники схожих закладів все робили для того, щоб нікому не хотілося покидати ігрові зали надто швидко. Тут тобі і смачна їжа з алкоголем, і повії, при чому – обох статей зазвичай. І кальян, і ще багато чого.

— Давай партійку перекинемось, а тоді йди грішити. І вип’ємо ще трохи, га?

— Ні, старий, вибач. Я от поки беру паузу з випивкою. Знаєш, чому?

   Співрозмовник зацікавлено підняв брови. Він теж був родом із Мірасеї скоріш за все. Вже добряче випив хмільного, але йому все мало.

— Чому ж?

— Тому що якщо я ще вип’ю бодай келих – то у мене нічого не вийде з жодною красунею. От такий у мене організм. Розумієш, про що я?

   Я зітхнув та спорожнив свою посудину з пивом. Постукав себе долонею по животу, вираз обличчя зробив сумним. Чоловік, з яким я ділив столик, розсміявся, заперечно закивав головою:

— Ну це взагалі! Такого ще не чув. Щоб від двох бокалів інструмент підводив… Давай пограємо тоді, пити не будемо.

— Пограємо, я не проти. Нащо б мені пертися сюди, якщо я грати не готовий? Будемо, будемо. Але спершу – знімаю напругу. Інакше руки тремтітимуть, а розум для гри потрібен спокійним. Сам знаєш. Які тут карти, якщо я дивлюсь на он ту кралю, і всі мої думки на ній?

   Він ще раз посміхнувся. Спробував мене переконати, але я знову відмовився. Натомість піднявся з-за столу та попрямував до дівчини, що зараз, очевидно, відпочивала, або визирала собі нових клієнтів. Геть темненька, очі – чорні, як ніч над пустелею. В вухах – величезні сережки, що повинні б говорити про розкіш, про золото, а на ділі були всього лишень підробкою.

   Дівчина побачила, що я наближаюсь. Одразу натягнула на обличчя посмішку, зміряла мене поглядом. Я підійшов до неї, і музика з віолончелем якраз закінчив грати свій твір. Дехто йому плескав, але більшості відвідувачів було байдуже. Вся їх увага – у власній грі за столом.

— Привіт. Як тебе звуть?

— Привіт, красунчику. Можеш називати, як хочеш. Якщо заплатиш добре.

   Голос низький, сильно прокурений. Я придивився уважніше – її шкіра приховувала багато зморшок та прожитого часу на землі. Однак про свій вигляд смуглява пані дбала добре.

— Я заплачу. Треба побалакати.

— А про що балакати? Оплати, та й піду з тобою. Прямо тут кімнату зняти можна. Там ще є вільні.

   Я не став сперечатися. Сьогодні ввечері тут було не так вже й багато людей, тому нам дійсно не завадила б самотня кімната, щоб поговорити. Без зайвих вух.

— Нема питань. Скільки?

   Дівчина назвала послуги, які готова надати, та ціну на них. Досить дешево та досить відверто. Навіть привабливо. Виглядала повія цілком гарно, могла б і дорожче стягувати за свою любов. Тому що за те, що вона пропонувала в тій же Мірасеї довелося б платити набагато більше. Я це знав.

— От якраз те, що ти перелічила. По порядку, так. Я беру все – Озвучив я та дістав зі своєї сумки рівно половину від того, що потрібно було віддати за любовні втіхи – Ось, тримай. Кімнату ж не потрібно окремо оплачувати, правда?

— Нє – Коротко відповіла вона та повернула голову до бармена, що був зайнятий розливом алкоголю – Ей!

   Той кивнув. На мить відірвався від своєї справи та кинув дівчині ключа. Вона спіймала. Музика почав грати нову мелодію, якусь затяжну та досить сумну, як на мене.

— Ну пішли?

   Я кивнув, пропускаючи її вперед. Нехай веде.

— Агов, чоловіче, ти що, запасне життя маєш? Здохнеш через декілька місяців, ніс відпаде, причандал відпаде! – Раптом вигукнув хтось із зали. Я придивився – якийсь дебелий та вже добряче нализаний телепень з товаришами. Столик неподалік від барної стійки, на столику – кальян та декілька пляшок чогось незрозумілого. Не час для конфлікту, зовсім не час.

— Все в порядку, мій милий друже, не переживай. Це хороша дівчина, а я в людях розбираюся – Підморгую я незнайомцю та демонстративно приобнімаю дівчину за плечі. Вона ж різко подалася вперед та вибухнула у відповідь:

— Та пішов ти, телепень беззубий, побалакай мені тут. Ще побалакай, і тебе підсрачником викинуть звідси, і носа горбатого зламають! А твоїх друзяк посадять прямісінько на ваші пляшки! Ей, він дурню меле. Пішли!

   Практично всі, хто сидів у залі, голосно розсміялися, а бармен покивав головою. Як діти, мовляв, бавляться. Балакають дурне… Навіть музика, яку старанно видавав якийсь бідолага з припухлим від алкоголю обличчям на маленькій сцені, стала наче як веселіше.

   Через хвилю ми опинилися наодинці в одній з кімнаток. Ігровий заклад був і таверною, і готелем одночасно – були б лишень гроші у відвідувача! Стосовно здоров’я обраної дівчини я не хвилювався. Усі серйозні власники схожих закладів завжди пильнують за своїм персоналом. Це стосується барменів, охоронців. І повій. Спати ж з нею я все рівно не планував.

   Дівчина підійшла ближче. Поклала мені одну на плече руку. Зовсім тендітна, худорлява. Груди плоскі. Іншою рукою вона почала гладити мене по животу та нижче. Пальці чіпкі. Я відчув їх тепло через тканину штанів.

— Так як тебе звуть?

— Каміла. І з чого почнемо, красунчику?

   Я відчув, як моє чоловіче єство твердіє. Серце частіше забилося, захотілося піддатися спокусі. Давно ж я не бавив себе жіночою увагою. Не зараз.

— Хочу в тебе спитати дещо. Дивись, я маю своєрідний смак. Бажаю трьох одразу. І хочу сам обрати дівчаток. Щоб ти там теж була.

— Оу, ти думаєш, тебе вистачить на трьох? – Каміла усміхнулась та стиснула мою чоловічу частину сильніше – Спробуй спершу зі мною впортатись. А там подивимось. Чи слабо?

   Її рухи стали більш впевненими. Вона легко штовхнула мене на ліжко, одразу повисла зверху. Я піддався. Від неї пахнуло цитрусом та свіжістю ранкових джунглів. Хороший парфум. Можливо, я навіть сподобався їй. Як міг ніжно я зупинив дівчину, повільно перехопив її за кисті. Відвів вбік.

— Золотце, я серйозно – Пошепки продовжував своє я – Я тобі прямо зараз заплачу все, що пообіцяв. Можеш навіть не відпрацьовувати конкретно зараз. Допоможи дівчат ще взяти. Я не місцевий, нічого тут не знаю. Можу налетіти на обман. Ще двох дівчаток. Всім заплачу, як тобі зараз.

   Щоб показати серйозність свого наміру, я взяв до рук свою сумку, дістав звідти ще монет. Каміла якось стиснула губи, одразу напружилась. Виглядало це збоку так, наче вона образилась. Або запідозрила мене у чомусь нехорошому.

— Ти зараз оплатив – я зараз з тобою. Наш час іде. Якщо ти ще щось хочеш, то це буде окрема плата. Ти згоден?

— Ех, обдираєте мене як деревце навесні. Згоден, згоден – Заради пристойності поскиглив я.

— Ну вибач, все чесно. І ще одразу кажу – без збочень. Тільки звичайні послуги. Жодного насилля, чи бруду. Домовились? Якщо маєш якісь бажання особливі, то кажи зараз.

— Я все розумію, нічого небезпечного чи особливого я не потребую. Просто давно маю таку хтиву мрію – три голодні ненаситні дівки на мене одного. Ну?

   Каміла взяла гроші. Сховала до своєї сумочки. Знову заглянула мені в вічі. Дивна дівчина – скільки завгодно можна дивитися мені в обличчя, і нічого для себе не зрозуміти. Мені здається, так було завжди.

— Точно нічого зараз не хочеш? Можливо тобі й трьох вже не треба буде після мене.

— Каміло, ти – прекрасна. Правда. Можеш перевірити правдивість моїх слів – Запропонував я знову легко притиснув її долоню до свого паху. Вона хтиво посміхнулась, напруживши пальці – Але я все ж хочу трьох.

   Довелося докласти зусиль над собою, відмовити собі зараз у цій близькості. Колись самоконтроль мені значно легше.