Експеримент

Її так ще ніхто не цілував. Ігор торкався жіночого тіла обережно й ніжно, майже нечутно. А їй було так хороше, й навіть закралася неймовірна думка, щоб ці поцілунки ніколи не закінчувалися. Врешті-решт, так приємно, коли в голові все плутається від давно забутих відчуттів…

Ігор просто огортав її ніжністю, як коконом, був близьким і далеким водночас. І не прикладав для цього жодних зусиль, — принаймні, так здавалося самій Тетяні. Однак в ньому відчувалася якась незрозуміла їй сила. «Енергія інстинктів», якось пожартував Ігор.

З ним вона познайомилися випадково. Подруга відзначала день народження в «Ностальгії» й запросила Таню. Їхати на околицю міста дуже не хотілося, тим більше, що всі гості прийдуть парами, а вона, як завжди, одна. Та нічого не вдієш, адже іменинницю треба привітати особисто.

Спочатку Ігор їй не сподобався. Хоча жінка й не чекала голлівудського красеня, та було зрозуміло, що це не її тип чоловіка. Надто вже непоказний. Він сів поруч, адже прийшов один, як і вона.

«Все, вечір зіпсовано», — спало на думку. Та за кілька хвилин Таня вже забула про це й сміялася, адже Ігор виявився неабияким жартівником. Легко зав’язав розмову з незнайомими йому гістьми, розсипався в двозначних компліментах дамам, поговорив про політику з чоловіками й всіх насмішив парою анекдотів на цю тему — і якось відразу став своїм хлопцем в їхній компанії, куди чужаків не допускали.

Її душа завмерла, коли Ігор запросив на танець. Він обійняв її спокійно й просто, і Тані не залишилося нічого, як віддатися повільному ритму вічної музики Джо Дассена…

«Не обманюй себе, ти й сама хочеш того, що станеться між вами», — чесно сказала собі, покірна його рухам у танці.

Коли вони опівночі вийшли з ресторану, він викликав таксі й спокійно, наче був упевнений, що Таня не відмовить йому, сказав:

— Поїхали до мене, вип’ємо кави з лікером, послухаємо музику дядечки Джо й подивимося один старий фільм про незвичайне кохання. Про таке кохання, якого майже ніколи не буває в житті…

У його голосі забриніла знайома їй туга за тим, чого вже ніколи не повернути, і Таня просто не змогла відмовити Ігорю, хоча й збиралася сказати суворе «ні».

— Тільки не до тебе, не можу спати в чужому домі. Краще вже до мене — там нас ніхто не потурбує, — вимовила й жахнулася, як легко вона погодилася на близькість з практично незнайомим їй чоловіком.

Їхали сонними вулицями в центр міста по не ремонтованій дорозі й тихенько сміялися, слухаючи, як водій, оминаючи глибокі вибоїни, «незлим, тихим словом» згадував мера та його обіцянки заасфальтувати цю вулицю.

Маленька однокімнатна квартира зустріла їх тишею і спокоєм. Ігор допоміг Тані зняти пальто й раптом обережно обійняв жінку. Так і притихли вони на хвилинку.

— Я зроблю каву, — прошепотіла вона, зовсім не намагаючись звільнитися.

— А я в душ, — заявив він по-хазяйськи.

«Нахабніє просто на очах. Поводиться, наче в себе вдома. Може, виставити його за двері?».

Ця безглузда думка звеселила її й швидко зникла. Натомість з’явилися деякі видіння, схожі на найсміливіші еротичні фантазії. Щоб відігнати їх, Тетяні знадобилися неабияка сила волі.

З ванної кімнати Ігор вийшов, обмотаний навколо стегон великим махровим полотенцем, свіжий, начебто й не пив цілий вечір.

— Змив під душем все своє минуле. Тепер починаю нове життя, — пожартував.

На маленькій таці вже парували дві чашечки кави, не відкоркована пляшка вина ховала в собі якусь ще невідому їм істину. Таня навіть встигла зробити бутерброди.

— Біле напівсухе, ти казав, що любиш таке. А може, горілки вип’єш? Для допінгу… — було видно, що жінка хвилюється.

— Я вже й так п’яний. Від тебе… Від твого запаху, від твоїх доторків, від твого погляду, — голос Ігоря став хрипким. Він зробив крок до неї, його пальці торкнулися Тетяниних долонь.

Так і стояли у неймовірній близькості, відчуваючи взаємне бажання й насолоджуючись тією щасливою миттю, коли ось-ось такі різні Божі створіння — чоловік і жінка — в переплетінні своїх тіл нарешті створять новий духовний світ. Спочатку на підлогу впало його полотенце, потім її халат.

— Я вже й забула, як це — бути щасливою, — зізналася Таня під ранок.

Вони стояли на балконі й зачаровано дивилися в далеке зоряне небо. Чумацький Шлях повільно плив у вічність над їхніми головами, і від цього безмежжя ставало страшно.

Вона заглянула йому в очі.
— Ти звідки такий взявся? — запитала напівжартома. — І де ти навчився цим штучкам? Мабуть, експерименти наді мною ставив…

«Так, моя маленька. Експериментую, адже кохання — це найсолодша творчість на цій грішній землі», подумав Ігор. А вголос сказав:

— Ну, що ти. Як би я посмів це робити! Просто ти настільки незвичайна жінка, що з тобою хочеться спробувати все. Повністю розчинитися в тобі, й забути про все на світі!

— Обманюєш мене… — Таня закрила очі й міцно притулилася до нього всім тілом. — Чомусь мені так хороше, і я не хочу, щоб закінчувалася ця ніч. Так не буває — якщо занадто добре, то потім обов’язково буде погано.

— Все буде гаразд! — заспокоїв її Ігор, цілуючи.

« Ти права, дівчинко. Все закінчується, і кохання теж. І навіть життя може раптово обірватися. Ти сильна жінка, але й тобі іноді потрібно відчувати себе слабкою. І коханою, і єдиною, і бажаною. Ти жінка — і цим все сказано. І творити з тобою можна такі речі, що забудеш ім’я своє від дикого шаленства, захованого в твоїх інстинктах. Ти просто ще всього не знаєш…».