33. Я до цього готовий

— У нас ще є трохи часу. Які в тебе плани? — Запитує Самір, коли ми залишаємося з ним удвох.

Підводжуся з крісла й дистанція між нами стискається до хвилюючого трепету. Занадто близько. Борюся з бажанням притиснутись до нього, щоб дістатися носом його шиї та внюхатися у його запах. Побалдіти трохи. Мені страшенно подобається, як пахне цей чоловік.

— Перед вечерею я ще хотіла зробити зачіску, макіяж та підібрати щось… сюди, — торкаюся пальцями лінії свого декольте, подумки перебираючи свої прикраси. Треба обрати якесь витончене намисто. Сьогодні мені зроблять пропозицію при свідках, я маю бути красивою.

— Я хочу подивитись.

— Що? — Не перепитую, а здивовано пискнувши, шоковано кліпаю віями. На що він збирався дивитися? Як я волосся розчісую чи блиск на губи наношу?

— Мені цікаво побачити тебе в іншій обстановці. Ми майже одружені, Діно, мені можна. Тож я поїду з тобою. Але для початку ми заскочимо в одне місце, — заперечення не приймаються, Самір Акаєв впевнений, що я згодна.

Я ніби то й не проти, емоції одразу загострилися, зашарілася, він надто сильно на мене впливає. Впевнена, у моїй спальні виникне купа ніякових моментів, але мені дуже кортить дізнатися яку мету переслідує Самір. Навряд чи його цікавлять жіночі зачіски. Надумав мене спокушати? Чи будемо тестувати заборонені поцілунки та штрафи?

— Діно, поки твій колишній наречений у розпачі та люті, з нами постійно буде охорона. Тож я візьму тебе за руку. Не виривайся, будь ласка, — підтверджуючи слова ділом, Самір відразу ловить пальцями мою долоню. І не просто її стискає, а починає ніжно масажувати.

Божечки, як оце витримати і не кинуться його цілувати? У мене грошей на штраф немає.

— Тобі ж приємно, коли я тримаю тебе за руку? Хочу розуміти, — ще й питає. Хіба не видно, я субтитри на своєму обличчі вже не приховую.

— Приємно, — видихаю ледве чутно.

Ти глянь на нього. Це вже можна вважати підкатом? Такими темпами наш шлюб перестане бути фіктивним вже за тиждень.

Я не здивована, що машина зупинилася біля ювелірної крамниці. Всю дорогу Акаєв з кимось переписувався в телефоні, хмурив свої чорні брови й відмовчувався.

Тому я мала час трохи подумати. Я не скептик, я не ставлюся до кохання цинічно, завжди шукаю позитивні сторони і в людях, і в ситуаціях. Намагаюся не ускладнювати, бо життя й так це робить за мене. Поклавши руку на серце, я хотіла б, щоб Самір мене покохав. Покохав щиро, усією душею, назавжди. Бути єдиною для такого чоловіка хіба це така вже нездійсненна мрія?

Я теж хотіла б його покохати. Саме покохати, а не згоріти в пристрасті й через місяць перетворитися на купу попелу. Я не птах фенікс, я з попелу не відроджуюсь, тому з сексом ми не поспішатимемо. Спочатку повинні проклюнутися почуття і я не перешкоджатиму їхній появі. Якщо він хоче дати шанс нашому фіктивному шлюбу – я його підтримаю.

Фліртувати певно не варто, щоб не провокувати саму себе, точніше, мої гормони. Може, стану трохи ніжнішою з ним. Подивимося, чи почне у Саміра від цього зносити дах.

Один охоронець відчиняє дверцята, другий контролює ситуацію навколо. Спочатку виходить Самір, потім він допомагає вийти мені, насторожено глянувши на всі боки.

— Отже, ти все ж таки побоюєшся, що Денис щось вичудить зі злості?

— Я цього не виключаю, — лунає у відповідь коротко та стримано. Внутрішнє чуття підказує, що Самір щодо мого колишнього мені чогось недоговорює. Але з розпитуваннями чіплятися не хочу, не хочу на нашому другому побаченні говорити про цього недоумка.

Головний менеджер зустрічає нас особисто, без сумніву Самір попередив про свої наміри заздалегідь.

— Саміре Булатовичу, для нас велика честь, що ви обрали наш салон, — розшаркується, мало реверанси не виписує. — Маємо великий асортимент обручок преміум класу, бездоганна якість дорогоцінних металів, ексклюзивний дизайн ручної роботи. Для зручності можете пройти до мого кабінету.

Портовий король на знак згоди лише велично киває і вже за хвилину ми сідаємо на зручний диванчик, роздивляючись розкладені на журнальному столику футляри з обручками.

— Вибирай, Діно. Яке на тебе дивиться?

— Хіба я маю обирати?

— Тобі ж його носити, — повертаючи голову, Самір дарує мені ексклюзивну усмішку, демонструючи явну симпатію. Прикидається чи його дійсно вже торкнуло? — У мене немає досвіду. Обручку я купую вперше. На ціни не зважай.

— Тоді одну виберу я, а одну ти, а потім разом вирішимо яку взяти. Заплющуй очі, Саміре. І не підглядай, — до мого подиву він підкоряється і я вказую на неймовірно ніжну наче віночок обручку з трьома камінцями. Діаманти невеликі, але дружині Акаєва менші й не пасуватимуть, статус вимагає. — А тепер ти обирай, — затуляю долонями лице та чекаю.

— Треба ж, одразу видно, що ви закохана пара, вибрали одне й те саме, — задоволено вигукує головний менеджер і я миттєво спалахую рум'янцем. Та хіба ж ми закохані, нам ще до цього далеко, якщо це взагалі можливо.

— Ти ж не підглядав? — Про всяк випадок уточнюю у Акаєва, якого явно розважає моя реакція.

— Ні, Діно. Я просто уявив яка з цих обручок ідеально виглядатиме на твоїх милих пальчиках. Вирішено? Беремо цю? Запакуйте, будь ласка.

Цікаво, які ще будуть збіги? Хочеться розпитати про його смаки докладніше, хочеться дізнатися купу особистих подробиць і перелік лише його заморочок. Але в присутності охорони про особисте не дуже то й побалакаєш.

— Ти любиш, засинаючи, накриватися влітку теплою ковдрою? — видаю перше, що спало на думку поки ми йдемо до машини. — Тому що я люблю, я ще та мерзлячка.

— Ні, Діно, ковдри мені не потрібні, бо я вельми гарячий хлопець, тому часто навіть взимку сплю з відчиненим вікном, — хмикає Самір, а коли ми забираємось на заднє сидіння авто, додає, шепочучи мені на вухо. — Коли ми спатимемо в різних спальнях, тепер постійно думатиму, що ти там мерзнеш.

— А мені тепер доведеться переживати, щоб тебе не вкрали через відчинене вікно, — відповідаю, тихенько хихикаючи.