28. Ось такі справи, братику

Думала, емоційну бомбу того самого дня, коли я мало не вийшла заміж, вже нічого не в змозі переплюнути. Як же я помилялася. Сьогоднішнє побачення виявилося ще більш насиченим та непередбачуваним. Абсолютно божевільний день… Трясця, я певно пережила весь спектр емоцій.

Спочатку прокинулася на колінах у Саміра, потім цей сімейний сніданок, особистий охоронець, жалюгідні потуги мого колишнього облити мене брудом у соцемережах, заява про звільнення, вивчення шлюбного контракту, а точніше наша палка словесна дуель з Акаєвим. Занадто чуттєво, як для ділової угоди.

Я поводилася так легковажно й зухвало ніби в мене якийсь біс вселився. Дражнила чоловіка, який може знищити мене одним лише клацанням своїх пальців. Чоловіка, якого одні бояться та ненавидять, інші віддано поважають, але все одно ніхто не дозволяє собі ось так нахабно смикати цього тигра за вуса. Самір не хизується тим наскільки він дійсно впливовий, не жбурляє гроші на всі боки, аби заявити про свої статки. Але в нашому місті усі й так знають, що Самір Акаєв може все.

Той, хто тримає порт – володіє й містом.

А я виводжу його на емоції наче маю на це право. І мені геть не соромно, що мені сподобалося його дражнити.

Втім, я затіяла надто складну гру і… зрештою заплуталася.

Наш поцілунок у цирку тому доказ. Ульотний, смачний, неймовірний, справжній цілунок… Не фікція, не гра на публіку. Це було щось інше. І тепер мене роздирають протиріччя.

З одного боку, я не хочу бути однією з його коханок, іграшкою на кілька місяців. Він сам сказав, що секс без почуттів нічим добрим для нас не закінчиться. І я з ним повністю погоджуюся.

Я кохання хочу. Справжнього, вірного, ніжного. Щоб жити один без одного не могли.

Звісно, хотілося б повторити цей цілунок, кайфанути, бо техніка виконання у пана Акаєва просто незрівнянна. Але то була одноразова акція. Ми не закохані, просто трохи обоє перегнули, переборщили з метанням шпильок. Напевно, з боку Саміра це був імпульсивний протест, довів мені, хто тут головний.

Я вагітна, які там сексуальні ігри у моєму стані?! Потрібно думати про майбутнє, через рік я маю впевнено стояти на ногах і нічого не боятися. Нічого й нікого.

А з іншого боку... Чому так паршиво на душі? Чому на одну коротку мить мені здалося, що ми були за крок до закоханості? Що казка можлива? Знов у мене прояв комплексу мрійниці?

Просто… Самір так дивився на мене. Люди, у яких у голові лише ділові угоди так на дівчину не дивляться.

Не вмикаючи світло і не роздягаючись, нерухомо сиджу на своєму ліжку, знову й знову аналізуючи слова Саміра, поки в двері моєї спальні тихенько не пошкрябалися.

— Діно, ти спиш? — шепоче Мар'ян.

— Ні. Заходь, — і наступної секунди мені доводиться різко заплющити очі, бо Мар клацнув по вимикачу і яскраве світло остаточно розлякало мої думки з серії «Як не закохатися в Саміра».

— Сидиш у темряві така нещасна та розгублена. Мама сказала, ти відмовилася вечеряти. Вони там із татом сіли дивитися кіно, як парочка закоханих голубів. Ось тільки вони не прикидаються, як ти з Акаєвим. Поговоримо? — вмостившись поруч, Мар'ян легенько штовхає мене плечем. — Мала, мені можна все розповісти, ти ж знаєш.

— Я втомилася, братику, не до теревенів, — зітхаю. Брехати Мар'яну найважче. — Давай іншим разом?

— Ні, Діно, зараз. Підозрюю, ти надумала утнути якусь дурість і я боюся, що не встигну тебе врятувати. Не піду, доки не поясниш. Ти не любиш Акаєва, а він не любить тебе. Сестричко, я все життя тебе знаю, ти б не закохалася в такого чоловіка, тобі не подобаються жорсткі, владні, принципові зануди. І ти б точно не закохалася за три хвилини. Спочатку ти, як мінімум, мала показати йому свої парасольки, — жартує, щоб хоч якось мене розслабити. — Денис до тебе багато років підкочував, перш ніж ти погодилася з ним зустрічатися. А тут… Зізнавайся, зібралася помститися цьому дегенерату? Діно, він цього не заслуговує. Ти, навпаки, радіти повинна, що позбулася свого гнилого нареченого. Сказавши правду, Денис зробив тобі послугу. Не розумію тільки чому Самір Акаєв тобі підігрує.

— Якби ж усе було так просто, — шепочу. Чому б не додати цьому божевільному дню ще трохи обертів, щоб він вже остаточно посів перше місце у хіт-параді. — Я вагітна. Дитина від Дениса. Ніхто, крім Саміра, не знає. Це було моїм секретом, я хотіла сказати Денису після розпису, зробити «коханому» подарунок так би мовити. Але після його зізнання в брехні та зраді вже не було сенсу «радувати» такою новиною, — я не зможу викрутитися, не зможу його прогнати й залишити без відповідей, тому все ж таки наважуюсь розповісти правду. Хоча б йому. Знаю, він не зрадить. Самір це одне, з ним можна говорити, він вирішить будь-яку проблему, але рідний брат, котрий любить мене всім серцем – це інше.

— Сам розумієш, я не збираюся боротися за опіку з цим йолопом, не хочу, аби мою дитину виховували Бойки. Тож я знайшла вихід. Я ризикнула і пішла до Акаєва. На мій подив, Самір погодився мені допомогти. Не так, як я планувала, але він запропонував вихід. Він визнає батьківство і моя дитина стане спадкоємцем бізнес-імперії Акаєва, Самір забезпечить мене фінансово на все життя. Ми оформимо фіктивний шлюб терміном на один рік, а потім тихенько розлучимося. Така ось історія, братику. Май на увазі, розповівши тобі правду, я порушила закон, бо підписала документи про нерозголошення.

Повисає важка пауза, у спальні стає так тихо, що навіть чутно як працює телевізор у вітальні. Мар'яна наче оглушило і тимчасово паралізувало. Зазвичай мій брат розправляється з будь-яким потрясінням — матюками, тому вже за хвилину мені доводиться слухати добірну лайку на адресу мого колишнього.

Схопився, почав бігати по кімнаті. Розмахує руками й кляне весь їхній рід.

— Навіщо ти залишила дитину? Адже термін ще невеликий? — питає, граючи жовнами.

— Про аборт не може бути й мови! Насамперед це мій малюк, моя частинка! І я його вбивати не збираюся. Боже, як ти взагалі міг таке ляпнути? — захлинаюся від болю, злюся, що Мар'ян не проти таких методів вирішення проблеми. — А про моє здоров'я ти подумав? Після аборту в мене взагалі може не бути дітей.