Глава 38

Міка

Мої рідні дуже зраділи моїй появі і ми трішки відсвяткували моє день народження. Весь вечір мама не зводила погляду з мене, але не починала розмови при татові, за це була їй вдячна.

 Я лежала у своїй кімнаті і слухала музику, через це не почула стукіт у двері та відкривши очі, помітила маму, яка сиділа на моєму ліжку. Тоді витягнула навушники з вух та вимкнула музику.

 — Доню, що сталося? Ти ж мала бути на роботі.

 — Сказала дівчатам, що захворіла і мене відпустили на кілька днів.

 — Це через нього ти опинилася дома? — я лишень кивнула головою на її питання. — Що сталося між вами?

 — Ну якщо коротко і по суті ... ми розійшлись. — з неохотою зізналася.

 — З якої причини?

 — Я побачила, як він цілується з іншою, — на очі навернулися сльози. Я не хотіла їй брехати, але інколи краще сказати солодку брехню, ніж гірку правду, тому і збрехала. Мама міцно обійняла мене і почала гладити по голові.

 — Ну не плач, може тобі здалося і це вона його поцілувати проти волі? — крізь сльози я вимовила "Ні, не здалося" і ще сильніше почала плакати.

 Мені було огидно від тієї думки, що всі наші стосунки були лишень брехнею, суперечкою. Я не думала, що можу наступити на такі колючі граблі, але примудрилася знайти пригоди на свою п’яту точку.

 Я не помітила, коли мама пішла, бо так і заснула зі сльозами на очах у її обіймах. Як виявилося пізніше, це була єдина моя спокійна ніч, бо усі решту провела у роздумах. Мій мозок відмовлявся відпочити, не давав мені перевести дух.

 У моїй пам’яті з’явився образ Сашка, хлопця, якого я дійсно полюбила і досі люблю, але вже не тією любов’ю, що раніше.

 Мою першу любов звали Олександр. Він був доволі красивим хлопцем: блакитні очі, красиві густі брови та вії, в міру підкачане тіло, русяве волосся, яке завжди було розтріпане.

 Я його зустріла у селі, коли гостювала з Наталею у її бабусі.

— Натко, — звернулася я до дівчини, коли ми поверталися із магазину, — а хто цей хлопець?

 — А це ще той фрукт. Характер жахливий, але зараза красивий. Звати Олександр, вчиться у Києві на фізкультурному, але потім планує пов’язати своє життя із боксом. Він, до речі, наш ровесник, — ого, я була здивована, що Натка так багато про нього знає.

 — А звідки ти все це знаєш?

 — Він мій сусід, ну точніше бабусі. А що, зацікавив? — дівчина зупинилася і поглянула на мене.

 — Чесно кажучи, так. Але у нього, напевно, табун таких, як я, — з сумом проговорила.

 Ввечері до Натки подзвонив Стьопа, її хлопець та запропонував сходити разом на дискотеку і ми з радістю підтримали таку ідею та почали збори.

 Для заходу ми обрали сукні. Я чорне вільного крою, а Наталя біле та приталене. Біля десятої вечора по нас зайшов Стьопка і ми пішли на дискотеку.

 Ми встигли добряче натанцюватися та випити, коли до моїх вух дійшла інформація, що за мною спостерігають. Не одразу зрозуміла, про кого говорила Наталя, та коли до мене дійшло, я була приємно здивована, адже за мною стежили блакитні очі Олександра.

 З часом ми почали спілкуватися та обмінялися номерами телефонів. Я не могла зрозуміти, чим саме його зацікавила, але прямо спитати соромилася.

 У нього характер дійсно був жахливий, Саша був допитливий, наполегливий і водночас милим. У ньому поєднувалося непоєднуване і саме цим він мене зачепив, з його уст я ніколи не чула брехні. За його словами, він зі мною хотів бути чесним і не бачив сенсу брехати.

 Він мене вважав другом, але з часом для мене став дечим більшим. Я завжди чекала його дзвінка, мені подобався його голос, манера спілкування.

 Наталя мене просила не закохуватися, але серцю не накажеш. Чи не так?

 Наше дружнє спілкування тривало півтора року, а тоді відбулася дискотека, на якій я вирішила зізнатися у почуттях. Наталя намагалася мене відмовити від цієї затії, казала, що наше спілкування, яке мені так подобалося може закінчитися.

 Ми були на дискотеці й добряче випили і тієї дози алкоголю мені вистачило, щоб набратися сміливості.

 — Привіт, Сашо. Що робиш? — говорила я йому, а язик не слухав і хлопець зрозумів мене після другого разу.

 — Привіт, Домініко. Ти де?

 — Я на дискотеці, — не встигла договорити, як хлопець мене перебив.

 — Я зараз приїду, бо знаю, що пригоди так і липнуть до вас з Наталею.

 Я повідомила Саші, де ми знаходимося і вже через сорок хвилин хлопець був біля клубу. Його поява була вчасною, бо до нас починали клеїтися незрозумілі хлопці.

 Олександр затягнув наші п’яні тіла у таксі й повіз п’яниць на нашу винайману квартиру. На відміну від мене, Натка заснула швидко, а от я не могла.

 Я вийшла на балкон і набрала номер Саші, але перед тим сходила у холодний душ, щоб витверезитися хоч трішки.

 — Ти вже вдома? — спитала, коли Сашка підняв слухавку.

 — Так. Ти чому ще не спиш?

 — Я не можу заснути.

 — І тому ти вирішила не дати мені спати?

 — Ага, — засміялася я. — Ти взагалі-то так також любиш робити.

 — І яка причина твого безсоння? — причина то для мене ясна, як білий день, але чи дня нього так само? Я затихла і не могла наважитися зізнатися йому у вже давно недружніх почуттях. — Ей, Мік! Ти що, вже встигла заснути?

 — Ні, — прошепотіла, — я просто...просто...

 — Що просто?

 — Я тебе люблю, — на одному диханні випалила.

 Я завмерла, наче миша та чекала його відповіді, але чулось лишень важке дихання. У моїй голові пронісся вир думок, основою яких було "Ти все зіпсувала, це кінець, кінець усьому!"

 — Я здогадувався. Мені здається, це взаємно.

 — Що?! — викрикнула я — І ти мовчав? Це ти першим мав зізнатися! Чи ти хотів, щоб я про це дізналася у років так п’ятдесят?

 — Ну от, Міко. Ти нормальна? Інша дівчина на твоєму місці раділа б, а ти наїжджаєш на мене, — спокійно відповів Саша.