Глава 29

Даніель

Змагання полягали у тому, що перший учасник виходить в центр і показує один рух та вибирає когось іншого, щоб той повторив його рух. Учасник під номером два повторює рух учасника номер один і додає свій. Ну і відповідно третя людина повторює два попередні рухи і додає щось своє. Це змагання на увагу і на пам'ять додатково. Коли хтось з учасників збивається, то він вибуває і починається все спочатку.

 Міка була зосередженою, стежила за кожним рухом. Я пам'ятав, що в неї хороша зорова пам'ять і це було її перевагою. Коли потрібно було робити 4 рухи, то вибрали Міку і вона все повторила.

 "Молодчина моя" — сказав собі під ніс. Учасники вибували з батлу й от на сцені залишилася тільки Міка і ще один хлопець. Він з'їдав її ненависним поглядом, але вона все одно трималася досить впевнено, а страх видавали лише руки. Вона їх то стискала в кулачок, то послаблювала його.

 Першим показував рух хлопець: підстрибнув на метр у висоту, при цьому підігнув ногу і приземлився на сцену навприсядки, одночасно вдаривши рукою по ній. По сцені розплився звук від такого руху. Міка лишень посміхнулася і повторила рух та додала свій. Хлопець не розгубився і повторив, не забувши додати свій рух. Він повернувся на ногах навколо своєї осі чотири чи п'ять раз, я збився з рахунку, та зупинився на дві ноги, ставши при цьому на пальці та прогнувся у спині назад.

 Міка почала повторювати три рухи. Коли повторила їх, то розвернулася спиною до глядачів, підбігла до сходів, які вели залаштунки, адже сцена була трішки нижче них і стала на чотири сходинки по черзі на кожну із них. Тоді зробила поворот в повітрі через голову та приземлилася на ноги і одну руку. Піднявшись, з викликом поглянула на суперника, а він своєю чергою склав руки у жесті здаюся.

 Її команда вибігла на сцену та почала її бурхливо вітати. Домініка світилася від щастя, це було помітно по її посмішці та блиску в очах.

 — Я знав, що ти станеш переможцем! — з цими словами я підійшов до неї та обійняв.

 — Дякую за таку віру в мене. Я так хвилювалася, коли назвали моє ім'я для батлів, хоч і була готова до такого повороту подій. Мені аж не віриться, що виграла! — обіймаючи у відповідь, говорила дівчина.

 — Ти не казала, що вмієш такі трюки виконувати. Ти мене дуже здивувала!

 — Це мене Васька навчив усього. Якби не він, ніколи в житті не виграла б! — на емоціях продовжувала вона. — До речі, Дань, після того, як оголосять переможців, ми з групою поїдемо в клуб. Ти не хочеш приєднатися до нас?

 — А якщо я тебе не впущу в клуб?— запитую.

 — А я й не прошу дозволу, а констатую факт. Ти ж мені не чоловік, щоб забороняти.

 Я знав, якою вона буває у гніві, тому погодився на таку пропозицію. Хоч зможу відволіктися від справ і заодно простежити за Мікою, а то мало що може статися.

 Ми приїхали в клуб майже останні з її групи, адже Міка довго не могла визначитися з одягом та врешті зупинила свій вибір на джинсах моми блакитного кольору та чорному топі.

 Всі веселилися, танцювали, а я не дуже полюбляв танцювати, тому милувався своєю Джульєттою. Так смішно та водночас романтично називати її саме так. Поруч з нею стаю слабаком, безхребетним. А іронія у тому, що мені це подобається, вона має якусь невідому владу наді мною.

 Мій погляд весь час зупинявся на її апетитній попці. В неї була ідеальна фігура. Чи то через спорт, чи від природи, я не знаю, але вона мене зводила з розуму. Хотів її до ломоти у тілі, але бачив, що вона не готова, тому і не підганяв події, але коли Міка так звабливо танцювала, то мені дим вухами йде, а в штанах ставало надто тісно. Сподіваюся, мені вистачить сил не взяти її проти волі.

 У машині під під'їздом ми цілувалися вже півгодини приблизно, а може і більше. З нею час надто швидко біг.

 — Якщо ти зараз не перестанеш мене так цілувати, то я за себе не відповідаю, — проговорив я в її розпухлі губи від поцілунків.

 — Як так?

 — Мікусь, ти знаєш, що я маю на увазі. Ти ж розумна дівчинка, а зараз вдаєш дурненьку.

 — Окей. Отже, не буду провокувати тебе, — сказала вона, а сама почала цілувати мене в щоку, повільно спускаючись до шиї.

 Як же мені хотілося в цей момент перегнути її через коліно і випороти за непослух, а потім відтрахати так, щоб тиждень не могла сидіти. Але яким би я не був козлом і думав не головою, не міг скористатися нею у п'яному стані.

 — Міко!— пригрозив їй своїм тоном.

 — Більше не буду. Обіцяю, — сміючись, відповідає мені.

 — Я завтра маю їхати в інше місто у справах і повернуся ввечері перед твоїм днем народження, — було видно по дівчині, що її не до вподоби мої слова. — Ти що, засумувала?

 — Я все розумію...