Глава 17

Міка

О, Боже, де ж цей телефон? Дзвонить, дзвонить, але де? Я вже встигла прокинутися, але знайти його не можу ніде. А телефон то виявився під ліжком. Блін, я ж вчора так і заснула з ним у руці! Цікаво чи Даня відписав. Швидко відкрила інстаграм і побачила повідомлення від нього.

 Ден — "Це я тобі маю дякувати за те, що ти погодилася провести його зі мною. Радий, що ти не пошкодувала про це. Добраніч, моя Джульєтто"

 О, як мило. Із задоволеним виразом обличчя я попрямувала до ванної кімнати.

 — Привіт, мамусь, не спиш? — по дорозі на роботу, спитала я.

 — Привіт, доню, якраз прокинулася. Ти на роботу?

 — А куди я можу йти так рано?— почала обурюватися.

 — Як в тебе справи з тим хлопцем ?

 — З Данею?— вирішила уточнити, а то раптом вона про когось іншого говорить.

 — Так, з ним. Давай розповідай, поки не прийшла на роботу.

 Розповісти я то розповіла, але не все — про мої пориви їздити на байку їй не потрібно знати.

 — Добре, мамусь, я вже на місці, ще поговоримо. До речі, татові привіт. Папа.

 — Бережи себе, папа.

 Відчинивши аптеку, я заварила собі каву і залипла у телефоні, на сторінці Даніеля. В мене щось часу не було позависати на ній, а тут за чашечкою ароматної кави можна вивчити її вздовж та впоперек.

 На сторінці були різні фото: на байку, з друзями, багато з закордону, точніше з різноманітних курортів. Та ще б пак, він має турфірму свою! Була б в мене така можливість, то я теж би їздила по всіх можливих курортах.

 — О-МАЙ-ГАТ, — пробубоніла собі під ніс, о це так фоточку я побачила. З екрана телефону на мене дивився Ден, спертий на мотоцикл. На фоні захід сонця та море, але моя увага була прикута до його тіла. Я підозрювала, що його тіло ліпили Боги й мої підозри справдилися. Він був в білих шортах, які так гарно контрастували із загорілим тілом. Широкі плечі, накачані в міру руки, всі(!), Ви уявляєте, всі(!) шість ідеальних кубиків пресу, а від пупка йшла чорна загадкова і не менш збуджуюча доріжка, яка ховалася під резинкою шортів. Стрункі накачані ноги. Оце так красунчик, мм-м...

 Відірвалася від фото, коли двері відчинилися і зайшли покупці. Близько дев'ятої ранку прийшла наша завідувачка Олеся. Вона швидко переодягнулася і сіла за свій комп'ютер.

 — Ти чого це така щаслива з самого ранку? — підозріло подивилася вона на мене.

 — Та так, настрій хороший. Встала з тієї ноги, як то кажуть, — для надійності ефекту засміялася.

 — Сумніваюся, що твоя нога тут якимось боком причетна, — Олеся як завжди у десятку, але мені не хотілося нічого розповідати, адже я не впевнена в стосунках з Деном. Та й зрештою, зараз як почну розказувати, то вони мене в кінці зміни будуть в РАЦС з ним відправляти.

 За роки праці ми вивчили одна одну достатньо і щоб уникнути допитів, я лише посміхаюся. Ми завжди так робимо, якщо не хочемо продовжувати тему. Олеся мене зрозуміла без слів, тому почала робити замовлення. Але як прийде на роботу Машка, то тоді я так просто не відбудуся — вона дуже допитлива особистість.

 Щоб викинути думки про тіло Дані, я вирішила зайнятися роботою і в мене це виходило, поки на зміну не прийшла Машка і не почала докопуватися до правди. Я старалася дотримуватися придуманої легенди про те, що встала з тієї ноги та дівчата навіть відчепилися від мене, але рівно до того часу, поки в мене не задзвонив телефон і я стрімголов побігла у туалет розмовляти подалі від тих цікавих вух, адже телефонував Даня.

 Поговоривши, ми домовилися, що він заїде по мене на роботу у кінці зміни. Я попросила, щоб чекав мене на вулиці, бо потім мені мої дівульки жити спокійно не дадуть. Їм тоді буде цікавий серіал -"Стосунки Міки з красунчиком".

 Година вже була 14:22, ми сіли поїсти і тут почалося.

 — Ну, Нікуська, давай колися, як його звати? — почала Машка.

 — Ви про кого? — почала якось викручуватися я.

 — Як про кого? — здивувалася Олеся. — Про "твій хороший настрій".

 — Якщо що, то ми чули розмову в туалеті, — аргументувала Маша.

 — Ви що, підслуховували?

 — Ні, ти просто дуже емоційно і голосно розмовляла, а я в той час заварювала собі чай. — Ага, чай, так я і повірила в цю випадковість, але діватися не було куди.

 Я розповіла мінірозповідь, бо інакше не відчепляться від мене. Тепер кожна зміна в мене буде починатися зі слів "Ну, що там? Давай розповідай!" Ми часто ділилися особистим з дівчатами, а інколи навіть інтимними подробицями чи пікантними моментами. Ми були й подружками, і колективом, і сестрами. Так, з місцем роботи мені точно пощастило.

 В останню годину на роботі доля, напевно, вирішила познущатися з мене, бо ця година для мене тягнулася довго і нудно. Коли настав час "Х", я вже стояла переодягнена і хотіла виходити, але почула, що Машка говорить з Данею.

 — Ну я ж його просила почекати, — бубоніла під ніс, коли виходила з укриття.