Глава 4

Міка

Ми гуляли нічним містом ще близько години та говорили про різні дрібнички. Виявилося, що Даня нещодавно повернувся з-за кордону, де жив кілька років. В нього є старший брат, якому 29 років і він йому допоміг відкрити свою справу і зараз підтримує у роботі. Розповів, що з часом планує відкрити офіси в інших містах, так би мовити "розширити бізнес". Я так зрозуміла, що він досить прибутковий у нього. З хлопцем було досить приємно спілкуватися, не відчувалося дискомфорту в розмові, адже ми не одного поля ягоди.

 — Приємно було познайомитися з тобою і дякую за проведений час, але мені вже час додому, — сказала я із сумом, адже не хотілося з ним прощатися.

 — Можна провести тебе?

 — Ну давай, але ми й так майже на місці.

 — То ти в нас дівчина, що живе в самому серці міста?

 — Можна й так сказати.. — сміючись відповіла я.

 — Ти живеш з батьками?

 — Ні, одна. Батьки подарували мені житло.

 — Не нудто отак самій?

 — Та ні, в мене ж є друзі. Знаєш, дуже часто приходжу з роботи й хочеться побути в тиші, подалі від людей, їх питань та проблем... тому я не жалію, що живу сама. Ну от ми та прийшли, дякую, що провів, — сказала я, показуючи в сторону під'їзду.

 — Ну я не міг не провести таку красуню, — я підіймаю очі на нього і не встигаю відповісти. Та що там відповісти! Банально вдихнути не встигаю, як він мене цілує... його губи на дотик дуже гарячі й складається таке враження, що зараз обпечуть, але і водночас ніжні ...Спершу хотіла відштовхнути його, навіть вперлася руками в його груди, але потім подумала — "гулять так гулять"! Не кожен день доводиться цілуватися з таким хлопцем.

 Праву руку я йому поклала на щоку, а лівою зарилася у волосся й притягнула ближче. Його реакція не змусила на себе довго чекати, тому у наступну секунду він притиснув мене до стінки біля під’їзду, підійшов упритул та почав цілувати ще більш напористо. Його губи були то ніжні то ні, а в один момент мені здалося, що він мене просто з'їсть й кісточки не залишить! Під його руками я топилася, як масло на сковорідці, а мурашки танцювали ламбаду, перебігаючи з однієї частини тіла на іншу. Чорт! Як же я його хотіла, але потрібно було завершувати наш танець, бо ще б трішки та в такому темпі я б відключила свій мозок.

 Я перемістила з горем навпіл свої руки йому на груди, і легенько відштовхнула від себе. Слава небесам в нього залишилося трохи розуму і він зрозумів мій жест.

 Мда-а... дихання як після марафону! Коли ми обоє внормували його, він зарився носом в моє волосся, а я раділа тому, що помила голову кльовим шампунем, сама балдію від його запаху. А моя голова, звісно ж, опинилася біля його шиї, так, як він був вищий, при тому, що у мене босоніжки на платформі!

 Від нього дуже приємно пахло, хотілося просто так стояти та дихати ним... Але я вирішила, щоб уникнути попередньої ситуації, треба змиватися і не придумавши нічого кращого, я сказала:

 — Мм-м... Дань...все класно звісно, але мені час, а без твоєї допомоги я не виберуся з обіймів.

 Блін! Він що, мене не чує? От нахаба та ще й до того глухий. І як тільки я хотіла щось ляпнути, то відчула як хватка послабилася і мої очі зустрілися з його. О, ні, ні, ні, тільки не цей щенячий погляд! Я тебе до себе не візьму, припини!

 — Ден, ти мене з'їсти хочеш?

 На моє за питання він почав сміятися. Уявляєте? Капець просто! Клоуна замовляли?

 — Чого ти смієшся ? Ти б бачив свій погляд збоку!

 — Вибач, не хотів тебе налякати. Хоча .. — хлопець задумався, а я вирішила уточнити.

 — Що хоча?

 — Я б не відмовився від такого десерту, — ах так? Десертику йому захотілося значить.

 — А губозакаточний апарат не хочеш?— почала язвити я.

 — Окей, я зрозумів, не буду затримувати, — його губи розпливлися у посмішці.

 — До речі, цілуєшся непогано, але ж не після кількох годин знайомства, а? Чи ти так зі всіма?

 — Ні, ти — особливий випадок. Не зміг втриматися перед твоїми чарами.

 — Це комплімент чи локшина на вуха? — а очі то округлилися. Здається, хтось не очікував такого питання.

 — Комплімент, а локшина у мене закінчилася,— а Данька то не розгубився, молодець!

 — Сподіваюсь. Бувай, — з цими словами я відчинила двері до під'їзду і забігла усередину.

 Оце так день! А може я сплю? Ущипнула себе — ні, не сплю! І як після цього заснути? Зайшла у квартиру й одразу ж побігла до балкона. Тихенько відчинила двері та почала оглядати вулицю у пошуках свого принца, а він стоїть неподалік і щось клацає на телефоні. СМС строчить чи що? Цікаво кому? І тут в мене телефон пропищав і сповістив про вхідне повідомлення.

 — Фак! — вирвалося з мене. Щоб мене не помітили, я на колінах поповзла до кімнати, прикрила балконні двері й увімкнула світло. Коротше, усе обставила так, ніби я лишень зайшла. Відкрила повідомлення, а там Данчик написав.

 Даніель — "Цей поцілунок буде сьогодні мені снитися. Солодких снів, Мік"

 Нічого собі, зачотне СМС. Замість того, щоб відповісти, мої ноги несуть мене на балкон, куди заходжу досить шумно і шукаю очима його. Оо-о, це така мила картина: Денчик курить і крутить в руці телефон, час від часу дивлячись на екран.

 — І тобі кольорових снів, Денчик. І не кури так багато, шкодить здоров'ю! — ох, як він крутив головою, щоб зрозуміти звідки цей шум. Помітивши мене, він усміхнувся. О, як мило він усміхнувся, просто мі-мі-мі.

 — Тепер буду знати, де твій балкон..

 — Будеш мені серенади під вікнами співати? — поцікавилась я.

 — Як Ромео Джульєтті?— уточнив той.

 — Ага,— сміюся.

 — Якщо тільки ти станеш моєю Джульєттою! — оу, оце так, офігіти можна!

 — Це що, пропозиція? — ну мала ж я уточнити, а то зараз придумаю собі фентезі із хеппі ендом !

 — Можливо...

 От гад! Але який красивий... Я так і не почула відповідь на своє питання.