Біле Озеро

РОЗДІЛ 6 – Запитання без відповідей.

Повноцінно виспатись Мілада так і не змогла.

Коли приїхала додому, одразу впала на ліжко, втома та нервове перезбудження брали своє, сон швидко зморив дівчину. Ось тільки він був дуже неспокійний, уривчастий, вона раз у раз підхоплювалася на ліжку, серце билося готове вискочити з грудей, її трясло, а по скронях стікали крапельки поту. Міла обіймала себе руками, розгойдуючись з боку в бік, поступово усвідомлюючи, що це всього лише сон, потім лягала назад у ліжко, проганяючи наче і непрохані думки, занурюючись у легку дрімоту. Минало трохи часу, сон ставав глибшим, і все починалося спочатку, дівчина металася по ліжку, її невпинно переслідували кошмари впереміш з не цілком пристойними снами, що змушували згадати те, що вона так старанно витравляла зі своєї душі.

Так вона провела в напівпритомному стані всю ніч, коли сон перемішується зі спогадами, грані свідомості тануть і ти губишся у просторі. Вранці Міла почувала себе розбитою, вдень просто мучилася від неробства, займатися чимось не хотілося, долала туга. Ще мозок ніяк не міг скласти в одне ціле життя до і після зустрічі з монстром. Мілада бродила по квартирі з боку у бік не знаючи, чим себе зайняти, кілька разів поривалася сісти малювати. Раніше, коли вона малювала, завжди заспокоювалася ось тільки зараз на папері незмінно вимальовувалися руїни старовинного замку і людина зі звірячими рисами обличчя. Тоді Міла зі злістю м'яла аркуші паперу, викидаючи їх у урну. Після чергового невдалого нарису малюнка, вона підійшла до вікна, выдчиняючи його навстіж, дозволяючи свіжому повітрю проникнути до маленької кімнати. У дворі пролунав звук глухого удару і скла, що розбилося в щент, Мілада здригнулася і подивилася вниз щоб зрозуміти, що відбувається – аварія. Одна машина врізалася в іншу, але дякувати Богові ніхто не постраждав, хіба що машини. Водії вийшли і почали лаятись між собою, зчинився крик, до місця події підтягнулися роззяви, а Мілада, спостерігаючи за тим, що відбувається, ніби перенеслася в інше місце – у своє минуле. Ніч, світло від фар, що засліплює очі, глухий удар, пил, дим, шум у вухах. Все, що було потім, відбувалося немов у тумані: крики, гроза, дощ, миготять обличчя незнайомих людей, а потім темрява.

Мілада прикрила очі, вдихнувши на повні груди, а потім швидко повернулася до столу схопивши в руки олівець. Вона захоплено малювала, руки дівчини немов діяли окремо від мозку. Коли малюнок було завершено, дівчина відклала олівець убік і тремтячою рукою підхопила аркуш паперу – ліс, вовк та чоловік із погано промальованими рисами обличчя, тільки очі! Тільки його очі були намальовані у подробицях. Цей погляд чіпляв, примушуючи згадувати, серце стиснулося від болю і тоді Міла різко перевернула листок малюнком донизу, приховуючи його від очей, а потім взагалі сховала в ящик столу. Вона знову підійшла до вікна поклавши тремтячі руки на груди, проганяючи від себе думки про минуле, коли стало зовсім несила, вирішила сходити в магазин, спробувати розвіятися на свіжому повітрі.

Як і слід було очікувати, похід виявився невдалим, ні, вона купила все, що планувала, ось тільки в погляді кожної зустрічної їй людини ввижався жовтий блиск очей звіра, її всюди переслідував хрипкуватий голос перевертня. Крім цього, їй стали здаватися напівпрозорі сутності людей у ​​старовинному одязі, які вільно розгулювали вулицями міста, не звертаючи уваги на перехожих, частенько навіть проходили крізь живих людей. Дівчині стало здаватися, що вона повільно божеволіє, і вона поспішила повернутися назад додому. Повернувшись до орендованої квартири, Мілада зачинила за собою двері, зачиняючи її на кілька замків, притулившись спиною до дверей повільно сповзла на підлогу, тільки тоді трохи заспокоїлася, а ввечері її знову непомітно зморив сон, занурюючи в царство Морфея і даруючи нову порцію занепокоєння.

Мілі снився сильний, з гарною атлетичною статурою чоловік, оповитий ароматом хвої та лісових трав, вона, наче знала його, вже колись зустрічала, але чомусь не могла згадати. Він одягнений у одяг старовинного крою – чорні широкі штани, довга льняна сорочка з вишивкою орнаментом на горловині та рукавах, підперезана широким темно-синім поясом, босі ноги. Міла не могла згадати його ім'я, хоч воно і свербіло на язику, не могла розглянути повною мірою риси його обличчя, в пам'ять врізався тільки сам образ, обриси тіла і довге чорне волосся, жорстке, але таке приємне на дотик, воно розметалося по його широким плечам, надаючи його обліку ще більше таємничості та привабливості. Цей облік вабив дівчину, ніби огортав собою, змушуючи на якийсь час забутися, а дивний запах дурманив.

Мілада раз-по-раз тонула в його обіймах, губилася від відчуття теплих шорстких губ на своїй шкірі, яка ставала неймовірно чутливою і податливою від його дотиків. Ніжні ледь відчутні ласки змушували Мілу тонути у відчуттях, тягнутися до цього чоловіка. Він їй подобався, подобався його запах, подобалися відчуття, подобався тихий сильний голос, який ніби заколисував.

У її снах змінювалися інтер'єри, змінювався одяг та ступінь його наявності на їхніх тілах, змінювався час, незмінною була лише напівтемрява, що огортає їх з усіх боків, та відчуття аромату лісу. Сильні руки, що безсоромно пестять жіноче тіло, змушують горіти вогнем від кожного дотику і красиві уважні світло-карі очі. Але казка завжди перетворювалася на жах, варто було десь вдалині лунати вовчому виттю і очі чоловіка в одну мить починали світитися жовтим світлом. Образ чоловіка відразу ж покривався серпанком, і обриси його тіла стрімко танули, змінювалися. Він перетворювався на перевертня з витягнутою напівзвірячою мордою, величезними білими іклами, перевертень гуркотливо сміявся, не випускаючи її з обіймів, спостерігаючи за тим, як в очах дівчини загорялися вогники паніки, проганяючи пристрасть у дальній куточок свідомості. Мила відчувала, як до її тіла торкаються гострі пазурі, розриваючи тонку тканину одягу, щоправда, не завдаючи шкоди шкірі. Бачила, як страшна паща клацає величезними білими іклами і починає повільно нахилятися до її шиї. У цей момент дівчина незмінно прокидалася, підскакуючи на ліжку в холодному поті, щільніше натягувала на себе ковдру тремтячими руками і оглядалася на всі боки, потім усвідомлюючи, де вона знаходиться, падала назад у ліжко, голосно лаючись і намагаючись знову заснути. Вона розуміла, що її відгули закінчувалися, завтра чекають трудові будні, варто відпочити і привести себе до ладу. Ось тільки як?




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше