РОЗДІЛ 1 – Між дійсністю і сном.

Альтернативний світ – Степовія, Мале Білоозерне князівство, серпень 819 року.

Князь Всеволод Рогожин задрімав, його зморила втома і важкі думки, незважаючи на те, що ніч ще не встигла вступити у свої законні права. Він лежав на широкому дерев'яному ліжку, довге чорне волосся чоловіка розкидалось по подушці, повіки напівприкриті, груди мірно здіймаються, але навіть зараз на його обличчі можна побачити крайню ступінь тривоги. Між густих чорних брів залягла зморшка, щоки запали, від чого шрам на його правій щоці здавався ще більш потворним та надавав його вигляду похмурості та жорсткості.

Сьогоднішній день, як ніколи видався важким, сповненим турбот, змусив у черговий раз понервувати. Зодчі нарешті закінчили будівництво оборонної кам'яної стіни навколо замку та основного поселення. Всеволод сам, особисто зі своїм воєводою та побратимами обійшов стіну, перевіряючи її на міцність та надійність. Робив він це не вперше, але, як кажуть, береженого Боги бережуть, тим більше на ближній заставі помітили хелійських розвідників. І це на тлі того, що пару днів тому довелося ставити на місце знахабнілих сусідів, зоряки   внадилися набіги на його землі робити, грабували віддалені поселення князівства. Миром це питання вирішити не вдалося, зоряки розуміли лише аргументи у вигляді розжареного заліза, стріл та палиці.

Ще князя досі турбувало невирішене питання з непроханими гостями  іншого світу. Півроку тому в замковій темниці на її нижніх підвальних рівнях спонтанно відкрився портал з чужого світу, звідти віяло морозним повітрям і холодом, що виїдав душу. Саме звідти з'явилися непрохані гості до цього світу, принісши з собою смерть і жах.

Останнім часом думки Всеволода все більше крутилися над питанням, що не тільки про фізичний захист свого князівства треба думати, а ще й про енергетичний. Так що там князівства? Потрібно думати про захист усієї                  Степовії, а це означає, що треба збирати раду князівств.

Тоді біда дивом обійшла Білоозерне князівство.

Добре, що він від матері частково відьомський дар успадкував, незважаючи на те, що перевертнем був. Вчасно відчув загрозу, а трійка його вірних відьмаків теж не підкачала, вони одразу знайшли місце, де сколихнувся простір і переломилася грань світів.

Вони з воїнами тоді вчасно встигли на місце, серпанок простору вже брижами пішов і з чужого світу в їхній світ стали потрапляти непрохані гості.

Спочатку з порталу вибігла струнка молода дівчина з червоним, як полум’я волоссям, а слідом за нею вискочив чоловік із волоссям кольору снігу. Дві протилежності. Обидва гостя були сильно виснажені, в багатому, прикрашеному дорогоцінним камінням одязі, але добряче подертому та з кривавими плямами і розводами на ньому, подряпинами та порізами на тілі. Варто було їм переступити через межу світів, як дівчина відразу зомліла, осівши на кам'яну підлогу підвалу, а чоловік, який її супроводжував, не знайшов нічого кращого, як кинутися в бій, ігноруючи стан своєї супутниці, він не промовивши ні слова напав на Всеволода і його відьмаків. Прийшлий виявився дуже сильним сніговим магом, але й сам князь, та його воїни не з боязкого десятка. Тоді вони швидко скрутили снігового мага, а головне вчасно! Нові гості не забарилися, з морозного жаху чужого світу до них просочилися сірі тіні.

Шкода Всеволод на той момент не розумів з чим має справу, і це коштувало життя його двом воїнам з першого десятка. Ці сутності всмоктували в себе енергію життя, осушуючи свою жертву, висушуючи її вщент, але перевертні і відьмаки їм виявилися не по зубах. Того разу вони впоралися, змогли накинути захисний бар'єр на чужорідний портал, знищили сірі тіні, що просочилися через нього, але хто дасть гарантію, що такий же портал не відчиниться знову, але вже в іншому місці? Чи зможуть вони знову вчасно відчути, коли переломиться грань світів? Чи встигнуть відреагувати? Та й закрити портал… значить запечатати його повністю. Зараз там – у підвалах, по черзі цілодобово чергують обдаровані (перевертні, відьмаки), ось тільки особливо це не заспокоює.

Добре, що днями має приїхати мудрий віщун Мирослав із Китежграду. Саме Мирослав запечатуватиме портал і вирішуватиме остаточну долю прийшлих магів – Архіпа та Архени. Брата і сестри – таких не схожих один на одного, як дві яскраві протилежності полум’я та лід. Якщо вірити їхнім словам, вони втекли з світу, що повільно помирає. Той світ був поневолений енергетичними вампірами, яких Всеволоду та його воїнам пощастило побачити особисто. Архіп підтвердив, що є сніговим магом, але він був досить нелюдимим, потайливим, сам собі на думці. Всеволоду не подобався цей чоловік, він відчував до нього сильну антипатію, саме тому приставив людину, яка доглядала за гостем здалеку. На подив біловолосий поводився прийнятно. Простий народ поступово став називати чужинця – «сніговим чаклуном».

А ось сестра чаклуна – Архена, вона навпаки була вогненною магесою. Вона горіла, немов полум’я, була з усіма доброзичливою, милою, де б не з'являлася, скрізь – немов яскраве світло сонця притягувала до себе людей. Нею милувалися, її обожнювали, ім'я дівчини завжди було на слуху.

Як красива, яскрава жінка, Архена подобалася Всеволоду, важко такою не милуватися. Насторожувало те, що дівчина виявляла до нього активну цікавість, весь час, потрапляючи на очі, намагалася захопити розмовою, що дуже нервувало її брата.

Радники почали вперто натякати князю, що давно настав час одружуватися і подумати про своїх власних спадкоємців, але Всеволод зволікав. Незважаючи на те, що дівчина йому подобалася, він їй не довіряв. Навіть не тому, що вона була чужинкою, ні! Тут було щось інше, що засіло глибоко в душі, не даючи спокою. Воно, ніби було на поверхні прямо перед очима, але варто було подумати про дівчину, одразу ж вислизало зі свідомості. Крім того, князь не перейнявся до вогненної чарівниці почуттями, можливо бажав її, як жінку, але не любив і не бачив її в ролі своєї дружини та матері його дітей.