Віконце 8. Ти

Будильник дзвонив уже вдруге, але Серджіо ніяк не міг змусити себе встати з ліжка. "Але ж я міг сьогодні вранці робити каву Мері, а вона..." - Думки почали стрімко нестися вдалину. Ні, пора вставати і діяти. Зібравши всю силу волі в кулак, він підвівся з ліжка і пішов у душ.
А Мері в цей час усе ще лежала під ковдрою в невеликому номері готелю. Тут було набагато тепліше, ніж удома, і хотілося ще трохи поніжитися. У готелі надали місця всім, хто постраждав під час обвалення будинку. За попередніми даними, які вона могла почути на місці, а потім почитати в новинах - усі живі. У будинку було тридцять квартир, житлових близько двадцяти. Отже, чоловік п'ятдесят було. Завдяки щасливому випадку обійшлося без жертв. Щоправда, без даху над головою в буквальному сенсі опинилися всі мешканці. Найбільше постраждала частина будинку, де була квартира Мері.
Якби вона була вдома, шансів вижити в неї точно б не було.
"Хто ж мене вберіг від смерті?", - весь час крутилося в її голові питання. "Адже не могло бути це випадковістю? Час точно збігався з можливою трагедією. Дуже дивно все це, та й узагалі вчорашній день - божевільня якась...!". Такі думки турбували дівчину ще деякий час, але вилізти з ліжка все ж таки довелося, і вона повільно побрела до ванної приводити себе до ладу. Подивившись на себе в дзеркало, вона вперше за довгий час звернула увагу, що непогано б привести волосся до ладу і трохи додати макіяжу. Вона хотіла подобатися, вона хотіла побачити свого нового друга.
Серджіо вже вийшов на вулицю і повільно попрямував у бік пекарні. Пішки йти хвилин сорок. Можна взяти таксі, але краще прогулятися ранковим містом. День обіцяв бути без опадів і не дуже холодним. Сонце повільно з'являлося над містом, а сніг, у передчутті яскравого дня, вже іскрився під ногами.

Серджіо повільно йшов вулицею, намагаючись трохи привести свої почуття і думки до ладу. Стільки подій, скільки сталося за вчорашній день, з ним не відбувалося за все його життя. І певною мірою він був щасливий. Мері була незвичайною дівчиною і заради такої зустрічі можна і пожертвувати спокоєм. Уже вночі. Серджіо глянув на годинник - без чверті сьомої. Потрібно прискоритися, щоб встигнути поговорити з Мері до відкриття пекарні.
Мері вже спізнювалася. Занадто багато часу вона провела біля дзеркала, приводячи себе до ладу. Речей у неї ніяких не було. Тільки ті, в яких вона вчора вискочила в готель на передбачувану зустріч. У них же вона вирушила на роботу. У сумочці була туш і блиск для губ - ось і вся її косметика. Добре, що документи і гаманець були при ній. У квартирі, звісно, залишилося багато особистих речей, але головне - вона жива і здорова. На годиннику була вже сьома година, і Мері явно спізнювалася. "Доведеться брати таксі", - подумала вона і дістала телефон.
Уже в машині вона раптом зрозуміла, що не зможе потрапити в пекарню без Серджіо. У нього залишилися ті самі "накладки" на двері у вигляді невеликих пластин, за допомогою яких було можливо відкрити двері. Але вона дала йому тільки свій телефон, а його номера у Мері немає. "Доведеться залазити через вікно. Але спочатку зателефонувати в охоронне агентство і відключити сигналізацію. Знову не встигну зробити ранкові пончики та круасани. На вчорашніх далеко не заїдеш. Так я всіх клієнтів розгублю. Чудовий тиждень виходить, нічого не скажеш - квартири позбулася, у пекарні все шкереберть... Тільки одна приємна подія - зустріч із цим милим програмістом..."
Під'їхавши до пекарні, Мері побачила Серджіо, який підійшов до дверей.
- Ви прийшли! - Вигук був занадто радісний, і Мері зніяковіла.
- А були якісь сумніви? Я ж не подзвонив, значить вирішив прийти і привітатися особисто, а не телефоном. - Він нахилився до неї і ніжно поцілував у щічку. - Доброго ранку, Мері.
Дівчина не знала, як приховати свою радість і лише опустила очі. Від збентеження хотілося плакати, але це теж може бути витлумачено неправильно.
- Ви допоможете мені зайти?
- Давай, перейдемо на "ти".
- Давайте, в сенсі, давай. - Мері посміхнулася і додала, - сподіваюся, ранок буде справді добрим.
Двері легко відчинилися. Мері увійшла першою, щоб зняти приміщення з охорони і відключити сигналізацію. Але вона виявилася не ввімкненою.
- Дивно, я завжди ставлю на сигналізацію перед відходом.
- Я не пам'ятаю, щоб ти робила це вчора. По-моєму, ти відволіклася на замок і просто забула це зробити.
- Ну, можливо... Хоча, я жодного разу в житті ще не забувала це зробити.
У пекарні, незважаючи на те, що було вимкнено духовки і заховано в шафи всі булочки і печиво, дуже пахло здобою, ваніллю і корицею. Мері насамперед увімкнула всю техніку на кухні й попрямувала до кавомашини.
- Кава? - з усмішкою запитала вона свого першого відвідувача.
- Так, із задоволенням! У сенсі, з молоком.
Мері розсміявшись підійшла до апарата і скрикнула від несподіванки. На столі, біля чашок лежав гарний рожевий конверт.
- Квест триває? - Серджіо підійшов до Мері і взяв знахідку зі столу. - Можна?
- Звичайно, можна. Я сама вже не наважилася б його відкрити.
У конверті було щось схоже на карту, а далі набір цифр.
13 5 2 16
-Що цього разу? Карта скарбів? - Мері вже почала нервувати від цих дій "незнайомця".  - Гарний адвент придумали, нічого не скажеш. Іди туди, не знаю куди, шукай те, не знаю що. Так можна рік пробігати і в підсумку залишитися і без роботи, і без клієнтів. А попереду Різдво.
Повернувшись у бік кухні, вона вже хотіла вийти із залу, але Серджіо взяв її за руку і сказав:
- Я думаю, що все це не випадково. Я не знаю, хто і як із цим працює, але все це не просто так. Усі події, які ми переживаємо за останні два дні - це те, чого нам у житті не вистачало, хіба ні?
Мері дивилася на нього широко розплющеними очима і не могла вимовити жодного слова. Так, це саме та думка, яка крутилася і в неї в голові. Але прагматичність і реалізм перемагали. Цього разу романтичну паузу теж довелося перервати.
- Якщо ви мене затримуватимете, я залишуся з порожнім залом до відкриття. Або хочете мені допомогти?
- Ми ж начебто перейшли на "ти", - сміючись сказав Серджіо, - а щодо допомоги - не варто, я тільки все зіпсую.
- Тоді не заважай, а роби краще нам каву і подумай, що криється за цією черговою загадкою.