Віконце 7. Заповітні цифри

У голові Серджіо пульсувало тільки одне запитання, яке він все боявся поставити - вона в порядку? Де ця маленька чарівна дівчина, яка заповнила всі його думки? У повітрі стояв запах гару і пилу. Люди метушилися і бігали навколо будівлі, кілька швидких з відкритими дверима очікували прибуття постраждалих. Рятувальники розбирали завал, покрикуючи: "Є хто живий, відгукніться!". Ніхто не відгукувався.
Серджіо, як у сповільненій зйомці, бачив поліцейських, які перемовляються, сусідів у домашніх халатах із бігудями і в капцях, тварин, що неспокійно бігають навколо них.
- Мері... - прошепотів він, і повторив уже голосніше. - Мері!
- Молодий чоловіче, вам допомогти? - Поклала руку на плече Серджіо дівчина в поліцейській формі.
- Мері? - З надією запитав він, обертаючись.
Це була не вона. Дівчина намагалася дізнатися в нього, що трапилося і ким йому доводиться постраждала - і чи постраждала вона? Чи не знає він її прізвища? Ах, ні? На жаль, відкрити списки не родичу вона, як представник закону, не може, але начебто дівчат із таким ім'ям не знаходили.
- Це добрий знак, - намагалася підбадьорити вона його, - раптом ваша Мері в магазин пішла по хліб?
"Хліб пекарю точно не потрібен", - подумки чортихнувся Серджіо. Думай, думай, - хотілося прикрикнути йому самому собі, щоб зібратися з думками. Перевірити швидкі, дізнатися прізвище Мері в сусідів, прикинутися її молодим чоловіком - зрештою, їхні стосунки вже були скріплені поцілунком! Адже ніхто не питатиме, дружнім був поцілунок чи ні.
- Серджіо? - Почувся до болю знайомий голос позаду.
Чоловік миттєво обернувся і побачив маленьку дівчину, настільки розгублену, що здавалося його, Серджіо, знаходження тут здивувало її значно більше, ніж його власний зруйнований будинок.
- Мері! - Вигукнув він і підхопив дівчину на руку. - Ти жива, Мері!
- Казала ж, - усміхнулася дівчина у формі й додала тихіше, - ех, любов...
- Серджіо, ви мене задушите, - здавлено промовила Мері, і чоловік відпустив її, але лише злегка, не розтискаючи обіймів.
- Коли ти пішла з дому? - Стурбовано запитав чоловік.
- Я знайшла записку, - Мері показала клаптик паперу. - І пішла на зустріч, але там нікого не було. Я півгодини прочекала.
- Це врятувало тебе, - видихнув Серджіо, прибираючи пасмо волосся з обличчя дівчини. - Але надалі, йти на зустріч зі зломщиком, злодієм і підривником можна тільки в моєму супроводі!
- А як ваша присутність врятує від зломщика, злодія і підривника? - Поцікавилася дівчина.
- У небезпеці будемо разом.
- Резонно.
Серджіо полегшено розсміявся, а Мері схаменулася, що весь цей час вони стояли в обнімку. Акуратно вивільнившись, вона знехотя зауважила:
- Здається, сьогодні мені ніде буде переночувати.
Ситуація утворювалася незручна, але Серджіо, як справжній джентльмен, запропонував свою квартиру. У нього просторі орендовані апартаменти, кілька комплектів білизни і цілком комфортний диван, який він із задоволенням займе і поступиться величезним кінг-сайз ліжком дівчині. Мері почервоніла так сильно, як, напевно, ніколи в житті - її щоки більше скидалися на перезрілу полуницю або найсолодший сорт яблук.
- Я... до... як... як... нібуд-д-дь, - почала заїкатися вона, але їй на допомогу прийшла та сама поліцейська, яка вчасно збагнула, що Мері потрібна підказка.
- На період розслідування вам буде надано готель, - зауважила дівчина у формі, - тож не хвилюйтеся. Пройдіть ось до того рятувального пункту, - вона показала в протилежний бік, - і зареєструйтеся. Вас відвезе перша вільна машина.
Занадто шумно - голосніше, ніж того дозволяли пристойності, - видихнувши, Мері кивнула і поспішила туди, де виднівся невеликий похідний столик і папери для реєстрації. Серджіо з досадою стиснув губи.
"Їй би пасувала моя футболка", - спіймав він себе на думці, але одразу ж відмахнувся від неї - Мері зараз і так клопоту вистачає, щоб хвилюватися ще й про ніч із ним. У сенсі, не з ним! Та й не ночі!
- У вас усе гаразд? - Пустотливо поцікавилася поліцейська, Серджіо їй відповів похмурим поглядом.
- Так, спасибі, я піду, - кинув він і побіг слідом за Мері.
Дівчина на той час уже встигла про все домовитися - поліція відвезе її до сумнозвісного за сьогоднішній вечір готелю "Аристократ". Залишалося сподіватися, що містичний хтось не чекатиме під номером.
"Зрештою", - заспокоювала дівчина себе, - "Якби він або вона хотіли мені нашкодити, навряд чи б виманювали з дому і потім не приходили. Не виключаю, що записка і підрив будинку пов'язані".
Останнє вона сказала вголос - більше випадково, ніж навмисно, але Серджіо у відповідь кивнув, вважаючи, що сказане було адресовано йому.
- Згоден із цим, - відповів чоловік, - тобі варто показати ту записку детективам, щоб вони врахували це як доказ.
- Я розберуся, - кивнула вона, не випускаючи записку з рук, - досі не віриться в те, що сталося.
Серджіо обійняв її, і Мері дозволила собі розслабитися на ту мить, доки поліцейська машина не під'їхала, щоб вирушити до готелю.
- Зі мною все буде добре, - обіцяла дівчина чи то самій собі, чи то Серджіо, - завтра подзвоніть мені або приходьте в пекарню одразу.
Дівчина схопила ручку зі столика і написала на руці молодого чоловіка кілька заповітних цифр, а потім зникла в авто, яке блимало. Серджіо ще довго дивився їй услід.