Мені хочеться тебе нафарбувати

Ти стоїш в косметичному відділі близько години, не в силах визначитися який же колір помади тобі йде. Ти наносиш тестери на праву кисть руки раз по раз, розглядаючи від холодних до світлих відтінків і починаючи все спочатку.

Дорікаєш себе, за свою ж недосвідченість і впертість. Ти відразу дала зрозуміти консультанту, як тільки переступила поріг магазину, що не потребуєш в його послугах, тільки тому, що тобі соромно зізнатися в свої двадцять чотири роки, що вперше прийшла купувати косметику.

Раніше тебе це не турбувало, все влаштовувало, не було потреби фарбуватися, будуючи з себе оздоблену ляльку Барбі. У тебе прекрасна шкіра і без того, і вії досить густі і.... і як тільки тебе кинув хлопець заради нафарбованої ляльки Барбі, з яким у тебе були стосунки тривалістю в один рік, ти відразу ж вирішуєш міняти себе з ніг до голови.

Звичайно, каре ти не ризикнула обрізати, аж надто любиш ти своє довге волосся, а ось купити косметику - легше ліг, здавалося б.

Ти не підозрювала, чим все це закінчиться. Адже ти й гадки не маєш, чим відрізняється матова помада від блиску для губ, все, чим ти періодично користувалася - гігієнічна помада, зволожуючий крем який знову таки сестра тобі купувала.

Ти розчаровано зітхаєш, дивлячись на всі ці відтінки, від яких очі розбігаються. Все здається неприродним, штучним, а ще тобі просто некомфортно. Десь там всередині тебе, сидить дівчинка з купою комплексів і невпевненості в собі.

У тебе були стосунки, кохана людина, що ніколи не висловлювався щодо відсутності макіяжу. А потім... все якось пішло не за тією периферією і ось ти тепер стоїш з порожньою корзиною посеред купи косметики, ду-уже довго.

Ти залишаєш відділ помад, і переходиш до тіней, наносячи пензликом на другу кисть перламутрові відтінки, відчуваючи себе повною ідіоткою. Ти чомусь вирішила, що з тінями буде простіше, у тебе ж темно-карі очі, не буде проблем з підбором кольорів. Знову промах, ти знову розгублена стоїш і вдивляєшся в неймовірне кількість баночок різних форм і наборів кольорів а ще блискітки... купа блискіток.

У тебе в голові паморочиться, очі щипає, ти здавалося, ось-ось готова розридатися від зібраного безсилля. Думки про те, що косметика здатна утримати кохану людину приводить тебе в істерику.

Голос знайомого хлопця, змушує прийти в себе, зібравши всі свої комплекси в жорсткий кулак.

— Не знав, що ти тут буваєш, — Матвій  дивиться на тебе здивовано, він то якраз, як ніхто інший знав твоє ставлення до косметики і яка іронія долі зустріти його тут.

— Як бачиш, — зніяковіло бурмочеш, і не піднімаєш очі на хлопця, краєм ока тільки помічаючи в його руці палетку тіней упаковану в подарункову стрічку з написом «для улюбленої сестри». — Час іде, все змінюється.

Намагаєшся бути загадковою, але розумієш, що тобі не потрібно щось робити з себе, Матвій знає все і так без зайвих слів.

— Але не ти, — промовляє Матвій, дивлячись на тебе ямо, здавалося навіть крізь тебе.

Він зайве серйозний, і він точно знає причину твого візиту в косметичний магазин і від цього стає ще принизливіше.

У тебе з Матвієм за плечима п'ять років відносин, перша симпатія яка переросла в кохання, але не більше. Ви розбіглися рік тому, вичерпавши себе до залишку, не було скандалів ні претензій. Пристрасть згасла в обох.

Після вашого розставання саме ти почала першою відносини, нове знайомство і ейфорія затягнули в вир нових відчуттів, а Матвій через тиждень вже строчив тобі смс про те, як скучив. Ти перегорнула сторінку, як тобі тоді здавалося, а Матвій – ні.

Зараз ти на нього дивишся голодним поглядом, він змужнів, підкачався і посмішка стала ще солодше-нудотно, від якої серце прискорює ритм. Ти не можеш заперечувати, що він став ще красиві і шалено привабливішим. Десь глибоко в свідомості у тебе виникає думка, що це все гормони і у тебе довго не було чоловічих обіймів, але розум відразу ж ховає цю думку.

— Мені хочеться тебе нафарбувати, — вимовляє Матвій якось загадково і вельми несподівано, ти не розумієш, що означають його слова, який несуть сенс, але киваєш схвально. — Я намалюю на твоїх губах посмішку, — його пальці ледь торкаються твого підборіддя. — Без косметики.

Іскра спалахнула з колишньою силою, ніби між вами не було прірви довжиною в один рік. Ти почала широко посміхатися, коли Матвій взяв тебе ніжно за руку і вивів геть з магазину косметики. Дивно, але ти й справді засяяла, краще за всіх разом зібраних штучних блискіток.