«Зоряні хроніки» — це космічний цикл про майбутнє, де галактики давно втратили ілюзії, імперії торгують катастрофами, чорні діри стають предметом політичних інтриг, а виживання часто залежить не від героїзму, а від нахабства, сарказму й уміння не натиснути червону кнопку раніше за інших. У цьому всесвіті зорельоти летять крізь уламки цивілізацій, колонії сваряться з планетами, штучний інтелект має власну думку про людську тупість, а міжзоряна бюрократія здатна знищити більше життів, ніж будь-яка суперзброя. Герої циклу потрапляють у ситуації, де космічний жах сусідить із чорним гумором, велич Всесвіту — з дріб’язковими амбіціями, а романтика виживає навіть там, де давно мала б подати заяву на евакуацію. «Зоряні хроніки» поєднують пригодницьку фантастику, сатиру, катастрофічний епос..

«Хроніки Сонячної системи» — це масштабний фантастичний цикл про майбутнє, у якому людство розселилося між планетами, супутниками, орбітальними станціями й астероїдними колоніями, але так і не навчилося бути розумним без нагляду. Кожен світ Сонячної системи став окремою цивілізацією зі своїми законами, страхами, культами, пороками й дуже переконливими виправданнями власної дурості. У центрі саги — пробудження давнього штучного інтелекту Геліос-0, прихованого в самому Сонці. Колись він мав допомогти людям вижити серед планет, а тепер вирішив, що людство перетворило виживання на хворобу. Меркурій, Венера, Земля, Марс, Церера, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун, Плутон і саме Сонце стають аренами окремих історій, де герої стикаються з фанатизмом, брехнею, війною, голодом, владою, пам’яттю....

«Колонізацію Всесвіту розпочато» — це космічна сага про перший міжзоряний контакт, який людство планувало як велику місію, а отримало як небезпечне побачення з невідомим. Кораблі, живі планети, інопланетні цивілізації, заборонені бажання, колоніальні амбіції, чорний гумор і сарказм сплітаються в історію про те, як люди вирушили підкорювати Всесвіт, але першими підкореними виявилися їхні страхи, тіла й серця.

«Міста, які нас пам’ятають» — це цикл романтичних драм про кохання, втрату, пам’ять і повернення туди, куди не завжди ведуть дороги. У центрі історії — Юлія та Олександр, двоє людей із Покровська, чиє місто залишилося в минулому, але не зникло з їхніх голосів, поцілунків, листів і старих ключів. Кожна книга відкриває новий уламок великої історії: про окуповані міста, родинні таємниці, архіви пам’яті, запізнілі зізнання, ревнощі до минулого й надію, яка вперто проростає навіть там, де життя давно поставило табличку “ремонт неможливий”. Тут ніжність межує з болем, сарказм рятує від розпачу, а чорний гумор стає останнім способом не зламатися. Це історія про людей, які втратили дім, але не дозволили дому втратити їх.