Цикл «Бюрокразочки» переосмислює український фольклор через призму бюрократії: казкові персонажі існують не як символи чи мораль, а як повноправні суб'єкти права — заявники, власники, потерпілі, порушники. Кожен том — завершена збірка історій зі своєю темою і своїм зрізом світу. Перший том, «Відділ казкових справ», починається з побутових питань: статус особи, майно, житло, транспорт. Наступні томи розширюють межі — від місцевої політики до сучасних технологій і темніших спадкових справ. Історії самостійні. Світ — спільний і продовжує жити між книгами. Для тих, хто любить, коли за смішним ховається точна і трохи болюча правда про систему

Кожна книга цього циклу — про одного зовсім звичайного українця. Провідницю. Баристу. Бібліотекарку. Людину, чия робота дозволяє щодня бачити десятки чужих життів, лишаючись непоміченою в них самих. Один рейс. Одна зміна. Один робочий день. Кілька людських історій, що перетинаються лише на кілька годин — і розходяться назавжди. Дія кожної книги відбувається в іншому місті України — не в тих, про які й так усі пишуть. Рахів. Яремче. Лубни. Невеликі міста, де живе країна, поки увага прикута до великих. Книги не пов'язані спільним героєм чи сюжетом. Кожна — самостійна історія. Але один погляд об'єднує їх усі: те, що ми звикли не помічати, найчастіше і є найважливішим.

Україна сповнена місць, які можна знайти на будь-якій карті: старі фортеці, замки, монастирі, печери, покинуті дороги й підземелля. Вони існують насправді. Їх можна відвідати, сфотографувати, знайти в архівах і туристичних довідниках. Але іноді в таких місцях починає відбуватися щось, для чого не вистачає жодного раціонального пояснення. Тоді з'являються Архітектори. Вони не мисливці на чудовиськ і не чарівники. Вони не воюють із темрявою. Їхня робота — довести, що неможливе справді неможливо пояснити звичайними законами. І лише після цього втрутитися. Кожна книга серії — окрема історія, заснована на реальній українській локації, справжніх історичних фактах, документах і легендах. Художнім є лише пояснення того, чого не можуть пояснити архіви. Найстрашніше — це те, що вже є на карті.