Наталія

Неначе рать, вартують гори, Вони мовчать, бо ще не час. Лишень гроза – смереки хором, А вітер – наче контрабас. Мов страх невидимий, туман Крадеться й огортає луки. Темніє кедр, як шаман – Модрини ж люблять свою муку. Мандрує плетиво із хмар, Пронизане легким багрянцем. Ось ясен, мов самотній цар, Граби ж укупі, наче райці. Ось ліс ковтає дику річку, Дає притулок від усіх. А зачудовані ялички Сумують під Чугайстрів сміх.

Безкоштовно

"Неначе рать, вартують гори..."

Мене завжди вражала та вабила природа Закарпаття. Це не єдиний вірш у моєму доробку про магію гір. Я намагалася відтворити у слові враження, які виникли у моїй душі ...

В текcті є: пейзажная зарисовка

957

Повний текст

1 стор.