Наталья Несенюк

Я красива, розумна жінка, в житті якої багато кохання. Є коханий чоловік, син, рідні, друзі й собака. Є улюблена професія та робота. Я вважаю, що дорослим теж потрібні казки. Тому мені подобається писати те, що дарує надію, вчить і допомагає проживати емоції — сум та радість.

Не та казка, яку хочеться розповідати дітям.

Колись давно рибалка жив біля моря та постійно рибалив. Він давно розучився мріяти. Колись хотів співати, любити, хотів дім на пагорбі, хотів сміятися голосно, але життя навчило його: не висовуйся, не бажай забагато, терпи,

02.07.2026

Коли стабільною стає нестабільність

«Порожнеча, дівчатка, це те, що залишатиметься з тобою, коли решта світу згорить к чортам собачим...» На жаль, для багатьох людей світ став непередбачуваним, непослідовним, таким, що постійно змінюється, з туманним

28.06.2026

Цілуючи чудовисько, ризикуєш стати ним

У казках усе здається простим і красивим. Красуня цілує Чудовисько — і воно стає принцом. Любов зцілює, ніжність змінює, прийняття рятує. І фінал завжди щасливий. Часто за образом “чудовиська” стоїть поранена людина.

07.06.2026