«Бути з тобою в горі та радості» — обітниця, яка запрошує у сімейне життя. Але, на мій погляд, вона повинна бути другою. А яка ж тоді першою? Давайте розбиратись. Все більше людей шукають стосунки. Гарного партнера для опори, кохання, підтримки. І серед них є ті, у кого це не виходить. І тоді може з’являтися питання: «Може, зі мною щось не так?»

Виникає відчуття власної бракованості. Ніби всі навколо змогли, а ти — ні. Ніби любов стала іспитом, який ти не склав. Але в більшості випадків із цими людьми все нормально.

Кожна історія індивідуальна. У кожного — свій досвід, свої страхи, свої обставини й свої причини, чому потреба у близькості досі не реалізувалася. Іноді справа у травматичному досвіді, іноді — у завищених очікуваннях, іноді — у непройденій сепарації.

Але є дещо, що часто об’єднує всі випадки. Питання: «Наскільки ти хороший партнер для самого себе?» — майже ніколи не має чіткої позитивної відповіді. Люди вчаться бути зручними для інших, подобатися, бути цікавими, сильними, успішними, турботливими. Але навіть не думають про стосунки із собою. А це — основа. Бо людина, яка має добрий контакт із собою, як правило, так само ставиться й до інших. І навпаки.

Людина, яка живе у внутрішній війні із собою, часто несвідомо переносить цю війну у стосунки. Бо неможливо дати іншому те, чого постійно позбавляєш себе сам.

Людина, яка не вміє підтримати себе, — або чекає постійного спасіння від партнера, або сама виснажується, рятуючи всіх навколо.

Людина, яка не відчуває власної цінності, — починає вимірювати любов кількістю уваги, повідомлень чи страхом втрати.

Людина, яка не може бути наодинці із собою, — самотність у стосунках відчуває ще сильніше.

Тому гармонія із собою — це не модна психологічна фраза. Це фундамент близькості. Бо здорові стосунки починаються не з уміння знайти когось, а з відчуття наповненості любов’ю та повагою. Бо найважливіші стосунки в нашому житті — це ті, які ми будуємо із собою. І саме з них починається здатність по-справжньому бути поруч з іншою людиною. Тому перша обітниця перед сімейним життям повинна починатися зі слів: «Я обіцяю бути із собою в горі та радості.»