Льоля Красоля

Мене звуть Льоля Красоля, і я починаю з чистого аркуша. Я була тією дитиною, яка постійно мріяла. У своїх мріях я проживала різні життя з різними вигаданими героями. Дуже часто я пропускала повз вуха щось важливе (чи те важливе, що вважали інші), тому що задивлялася на пташку, котика чи краплини роси. Ніколи в житті мені не було самотньо наодинці, я завжди себе розважала. А потім, потім захворіла бабуся. Улюблена бабуся, у якої завжди було затишно. Хворіла вона дуже важко, плакала, коли думала, що ніхто не чує. І дуже хотілося її розважити. В одинадцять років я написала сценарій для домашнього театру. Розписала сценки, зробила костюми і все це роздала своїм сестрам та братам. На Новий рік була вистава. Овації і дякую від родичів. А навесні бабусі не стало. Так почалося моє графоманство. Були вірші, балади, проза. А ще вчителі, які просили, щоб твори були на двох аркушах, а не на двадцяти. Двадцять четвертого лютого двадцять другого року змінило вектор моїх написань. Раніше я писала російською мовою, мала трохи прихильників і страждала від нестачі часу. Тепер усе інакше. Моє графоманство тепер буде українською. Мовою моїх предків. І в мене є прохання до вас (скромно шаркаю ніжкою): якщо ви бачите помилку – напишіть. Хочете покритикувати? Добре - це завжди добре, бо критика відкриває нові грані, і я можу повернути сюжет, і він стане кращим. Але дуже прошу без образ. Цього я терпіти не стану. Я людина ввічлива, завжди поважаю людей, їхню думку та стиль життя. Статус, стать, колір шкіри чи неземне походження мене не цікавлять. Ми рівні. Але образи чи неконструктивну критику терпіти не буду навіть від королеви, президента… (додайте кого схочете). Бо те, що написано, – це моя уява, і якщо там щось написано не так, то конкретно що і як це виправити. А ще я багато років спілкувалася російською, думала цією мовою, писала… Тому помилки будуть, і мені хочеться, щоб ви мені допомагали, а не відбивали охоту ділитися своїми текстами. Прошу, допомагайте. Ваші відгуки – це наша комунікація. Картинки, фотки, цитати та вірші, які будуть використані мною в моїх творах, узяті з інтернету, "плавали" у вільному доступі. Шановні автори, якщо помітили своє творіння в моєму, відразу хочу попередити, що ні на що не претендую, ні на чому не наполягаю і не переконую, оскільки поважаю авторське право. Усі виноски, що покладаються, з вашими іменами, винесу в кінці відредагованого тексту. Але якщо ви хочете пред'явити претензії, то знайте, що конфлікти (☠) вважаю за краще попереджувати та знаходити прийнятний вихід для обох сторін. Пишіть ✏ на електронну пошту. solya.zp.ua@gmail.com Читати будь-які відгуки на свою писанину набагато приємніше, ніж споглядати порожнечу, а ще це підстьобує або продовжувати писати, або спалювати (видаляти) написані твори. Коментуйте, будь ласка :) Автор замислиться і, пожуривши себе за помилки, виправить їх, намагаючись більше не допускати подібного.

Ніколи не писала блогів. Що ж, почну...

...і так, мені лячно, як школярці. Привіт, друзі!Сьогодні я хочу поділитися з вами розповіддю про маленьку дівчинку-сироту, на ім'я Ая, яка одного дня зустріла пані Смерть... і це виявився не кінець її шляху. Іноді

19.06.2026