...і так, мені лячно, як школярці. 

Привіт, друзі!Сьогодні я хочу поділитися з вами розповіддю про маленьку дівчинку-сироту, на ім'я Ая, яка одного дня зустріла пані Смерть... і це виявився не кінець її шляху.  

Іноді найтемніші миті приносять найнесподіваніші зустрічі… ✨

     Ая зростала у будинку для дітей, які опинилися в скрутній життєвій ситуації. Без родини, без підтримки… Але попри все, вона залишалася веселою, розсудливою та тендітною – саме такою, якою тільки й повинна бути дитина. Одного разу життєва стежка звернула в пітьму, і раптом перед дівчинкою з'явилась велична постать, яку одні шанують, інші очікують, а дехто навіть наважується грати з нею в ігри. І всі без винятку її бояться. Зазвичай, діти не чекають поганого від дорослих. Ось і Ая відзначила, що Смерть зовсім не така, якою її зазвичай змальовують у моторошних розповідях, казках чи фільмах. Вона не була страшною чи злою. Навпаки, її голос звучав тепло й спокійно, а очі, чи те, що було замість них, випромінювали мудрість віків. Діти часто ще не мають страху, натомість їхня цікавість завжди бере гору і дівчинка була саме такою. Вона не злякалася, а сміливо заговорила до дивної гості… і почула відповідь.

? Як думаєте, що саме пані Смерть відповіла маленькій Аї? Яку розраду чи таємницю вона їй відкрила? Поділіться своїми думками в коментарях! ?