Ганна_Біла

Зараз саме час писати. Писати багато з нерозбірливим почерком і кривою лінією на літері "р". Писати, поспішаючи, що чогось не встигнеш сказати, що грифель олівця зламається на найцікавішому місці, що чорнило в ручці закінчиться на слові "вічність". І рука конвульсивно продовжує писати, хапаючись за найдрібніші деталі. Рвуться білі, як простирадла, аркуші паперу, допускаються тисячі граматичних помилок, стираються мільйони абзаців, ніби їх і не було. Кануть у літо уривки фраз, які так і не стали написаними думками чи почуттями.
Летять у далечінь літаки, прямують вперед поїзди та люди. Все рухається, пульсує, вібрує та живе. Чимось підробленим чи справжнім. Живе, щоб одягнути форму слова і застигнути до закінчення часів.