Фенікс Грін

Коротко про себе. 36. Завжди любив писати... До війни багато подорожував, захоплююсь літаками, та кулінарією. В душі романтик, по життю роспиздяй. Нажаль таке амплуа складається в людей, коли починаю росказувати про себе. Люблю гарних дівчат, можу говорити на любу тему. Добре розбираючи в людях.

Ти знаєш, дочекаюся тебе

Ти знаєш, дочекаюся тебе А може й ні, В ілюзіях застряг Які підкинули, ці мої мрії Можливо час дарма потратив Коли думками обнімав І поруч тихо я блукав Дивився в очі голубі Тримав за руку

Вчора

А ти сіяєш, наче квітка восени

А, ти сіяєш наче квітка восени І погляд твій похмурий ловлю В очах безодня, море, океан Без бруду, фальші - чиста там вода. Хоча сувора, не приступна гавань Шторми охороняють там тебе Не підпускаєш... А краще

Вчора

У темряві, почалось світло

У темряві, почалось світло І вродіби кінець вже, підійшов Там прірва, знову небуття Незвідане, цікаве Знов життя? Невже я заслужив ? Вернутись... Можливо недожив? А, може обернутись? На

Вчора

А на одинці - кава вже не та...

А на світанку, кава вже не та Бо, на одинці пєш її - сама. А в дзеркалі, лиш посмішка - фальшива. Так треба! Для людей ти є щаслива. Раніше, було все не так. Лягала, спати що б прснутись Тепер усе на оборот Чекаєш

Вчора