Усе починається зі статті про канонізовану письменницю, під чиїм ім’ям десятиліттями читали чужі слова. Коли редакторка Ірина Ярова наважується надрукувати статтю молодої журналістки, то запускає механізм, який працює без збоїв: суспільне обурення, тиск, звільнення.
Та це лише одна погуба імені. А їх — без числа, без ліку.
Працюючи в архіві, головна героїня бачить, як суспільство системно стирає тих, хто створює, залишаючи й возвеличуючи інших — вписаних рівнішим почерком. Зникають докази, зникають свідчення. Зникають імена. Зрештою, героїня усвідомлює: найнепомітніше зникнення — це її власне життя, яке вона поступово віддає системі, переконана, що служить істині.
«Зникнення» — роман про механізм стирання. Про пам’ять, якою керують інші.
І про відмову більше не бути співучасницею.