Степ пам’ятає все: і козацьку славу, і кров невинних, і темні замовляння.

Коли серце юної Уляни дістається іншому, відкинутий характерник Яромир перетинає межу між людським і пекельним. Він вирізає під корінь рідне село дівчини й за допомогою магії забуття переписує її минуле. Вона прокидається в новому світі, не пам'ятаючи ані батьківського порога, ані того, кого кохала понад життя, довірливо вкладаючи долоню в руку свого ката.

Яромир отримує бажане, але за накрадену долю доводиться платити страшну ціну: чужі спогади проростають у його власному серці нестерпним болем. Це темна фольклорна повість про межі кохання, гріх одержимості та силу правди, яку не здатна розчинити навіть мертва вода.