Замок у темряві

У туманних, дощових лісах, де ховаються забуті шляхи, стоїть похмурий замок, у який заносить доля дівчину, що втратила свого улюбленого кота. Лише вона переступає поріг — і простір стихає, наповнюючись примарами та тривожними видіннями, що випливають із самих стін. У напівтемряві лунає шепіт старої — ніби не голос, а подих давнього мороку, що кличе її залишитися й знайти у цих холодних залах вічний спокій.