Вона так чекала цієї зустрічі, та нарешті це сталося. Цей день став важливий для них обох. Коли в крові тиче ейфорія і їм ніхто більше не потрібен, вони нікого не помічають навкруги, та не помічають течію часу. Лише вони та вечірній прекрасний Київ. Нікому не хочеться, аби цей день закінчівувався, але всеж він проваджаї її додому, та бажає спокійної ночі. Вона засинає. Та вони знову гуляють, бігають, сміються, мовчки обіймаються. Вони дивляться одне одному в очі, десь далеко лунае тривога. Але це не тут, це десь далеко. А потім спалах і більше нічого. Темрява по якій вона біжить, поки не помічає щось схоже по формі на людину, але то не людина. Та істота розповідає їй про все, але вона втікає від неї. Вона потрапила на своє день народження, коли їй було 5.