Я завжди бачу, як ти спиш

В результаті бійки в тамбурі нічної електрички хтось зриває стоп-кран, і п’ятеро незнайомих між собою людей змушені втікати в поле. Залізна дорога приводить їх в Богом забутий хутір Яма, де доживають віку десяток літніх людей; де є дзвіниця, але немає церкви; де багацько дивних звичаїв, серед яких — ставити ліжко узголів’ям до дверей; де кожен з п’ятьох збагне, що зрив стоп-крану карається смертю!