Я хворий тобою 18+

Ігнат: я не міг зрозуміти, чому не виходжу з машини і витріщаюся на цю дівчину. Звичайна. Можна навіть сказати, що мила. Фігура непогана. Вся ця проста констатація фактів раціонально прокручувалась у мене в голові. Я розумів, що маю багато справ. Потрібно зайти до свого офісу та зайнятися ними. Але продовжував сидіти, ні на мить не відриваючи від дівчини погляду. Зв'язався зі службою безпеки. Інформація мене не порадувала – вона була одружена.
Мирослава: чоловік, що сидив за столом, не був моделлю з журналу. Його можна було б сміливо назвати звичайним, ось тільки існувало одне вагоме "але". Звірячий магнетизм. І коли гендиректор нарешті подивився на мене, виникло відчуття, ніби тисячі вольт тестостерону пройшли крізь тіло.
- Ти звільнена!

Історія друга Марата з роману "Фенікс"