Я хочу бути психом 18+

Софія Вітерець

06.03.2024, 10:12:15

привітик з марафону)))
вау))) Я в захваті від такої глибини тексту))) Реально проймає, змушуючи відчувати часом забутий, а часом далеко-далеко захований біль...
і тут напрошується одне цілком логічне питання - ви часом не Юлія Богута?)
У будь-якому разі ці анотації й обкладиночки книг з марафону поцілили мені в самісіньке серденько)))
Успіхів)))

Божена Квітень

04.03.2024, 15:14:26

Вітаю!
Важкі, глибокі переживання головної героїні, кожне написане слово відгукується співчуттям та болем у серці. Непережите горе, а в подальшому розчарування від правди, приводять гг до депресії, з подальшими наслідками.
Написано майстерно, емоційно, коли віриш кожному прочитаному рядку.
Бажаю Вам наснаги, невичерпного натхнення і вдячних читачів!

Анна Несторова

24.02.2024, 16:35:55

Вітаю з марафону!
Написано добре, я тут не побачила ні помилок, ні чогось такого, на що звертала увагу у негативному ключі в інших роботах марафону. Подобається пишномовний стиль, видно, що ви пишете не перший рік.
Сприйняла роботу як листи до померлого, така собі темна філософія, де герой не може пережити реальність. Все закінчується на такій ноті, що дає змогу читачу самому додумати кінець. От у мене все добре з нею, її врятували, вона змогла справитись з труднощами. Чудово передали емоційний стан. Це одна з тих робіт, де все добре й немає нічого сказати навіть, окрім: "Чудово!"
Натхнення!

Dana N

24.02.2024, 10:12:23

Вітання з марафону. Прочитала книгу. Написано дуже сильно, емоційно, відчайдушно, кожне почуття героїні ніби
проходить крізь серце. Втрата завжди втрата, і , здавалося б, немає остаточнішої втрати, ніж смерть, але... І дійсно – немає! Те, що героїня не пробачила коханій людині те, що сталося, водночас і розумієш, і все ж дивуєшся, і знову розумієш – отже, написано по-справжньому.
Не хотілося б зараз писати про якісь огріхи – але напишу про два: "важко пояснити звичайній людині ту бурю почуттів, що випробовує від отриманого листа" – випробовувати когось або щось, у даному випадку було б доречніше слово "відчувати". І друге – "Навести мене ще раз" – немає слова "навестити", є "відвідати".

Айрін Ван

20.02.2024, 08:17:20

Вітаю:) Перш за все хочеться сказати, що написано дуже сильно, як в емоційному плані, так і загалом по тексту. Неочікувано, глибоко й зі щирим співчуттям до головної героїні, якій довелось чимало пережити й усвідомити, що всі її страждання, які затягнулись на роки були не зовсім виправданими. Хоча, якби то не було, та втрата таки була, якщо подивитись із іншої сторони. На довгий період часу вона втратила саму себе, віру у майбутнє й звісно кохання. Чудово передано відчуття приреченості, страху й відчаю. Обкладинка доволі незвичайна, оригінальна і на мою думку, підходить атмосфері твору, як власне й сама анотація, яка доповнює загальне враження й дозволяє зрозуміти, що книга доволі непроста. Успіхів вам у творчості й відданих читачів.

Василь Бундзяк

13.02.2024, 22:30:56

Вітання з марафону!
Зізнаюсь, було доволі важко читати дещо подібне. Та не тому, що не сподобалось чи через якісь одруківки. Річ у тім що й сам не так давно втратив декого дуже близького і читаючи дане оповідання, я відчував як відкриваються власні душевні рани, котрі так і не зажили як слід. Ви дуже тонко передали душевний стан людини, що перенесла втрату і не могла змиритись з цією втратою. Не так давно я відчував дещо схоже, хоч моя втрата й мала більш природній характер, тому не можу не сказати, що ви неперевершено розкрили цю тему.
Успіхів вам!

Елевонда Евермонт -Еливедо

09.02.2024, 13:42:52

Вітання з марафону
Прочитала ще одну вашу книгу. Як чудово передані думки героїні, весь її біль, відчай і порожнеча. Наскільки гарно прописано психологічну сторону, що повнісю можна зануритися і легко відчути всі її руйнівні емоції.
Бажаю успіху і натхнення

Ален Стеллс

08.02.2024, 11:09:32

Вітання!
Ваша книга сколихнула струни моєї душі. Бо втрати це те, що близьке,на жаль, для кожного з нас, а хотілося б щоб то було далеким...читаєш і прямо відчуваються думки головної героїні фізично, її біль, розчарування, страх, її порожнеча від втрати.
Але розчарування, яке їй довелося пережити вразило ще більше. Його навіть важко осягнути. Дійсно якщо дуже сильно чогось хотіти, це може прийти, і щей обернутися не полегшенням, не здійсненою мрією, а невимовним страхом і розчаруванням.
Дякую за книгу.❤ успіху вам і натхнення!

Марина Тітова

03.02.2024, 01:55:04

Знаєте, а це найкраще, що я читала за останній час... На жаль, така психологічна проза з присмаком безумства та надлишком емоцій — не для всіх, але мені до вподоби!) В саме серденько)
Тонко, глибоко, чуттєво! Ідеально все. Назва влучна, як ніколи! А сам текст — надприродна краса слова, в який вшитий крик душі... Пронизливий, багатостраждальний крик, в якому тонуть сотні відтінків болю... Саме в такій літературі "відпочиваєш", бо не страшно оголити свої таємні думки, бажання, адже саме про це і йдеться. Весь твір — суцільне полотно чесноті та максимальної відвертості...
Браво!
Бажаю нескінченного потоку натхнення:)

Крапка

28.01.2024, 13:51:09

Вітання. Завдяки взаємному читанню ознайомилася з Вашим твором.

Мої враження: важкий, продираючий твір.
Не для кожного.
Для кого він створений? Для тих хто втрачав? Чи для тих хто не цінує що має? Чи для тих, хто боїться втратити? Можливо. Пережити повторний біль, роз'ятрити рани у своєму серці за прочитанням - окремий вид задоволення. Та є і такі люди. Є і чимало.
Можливо, твір для самого автора. Вилитий біль на папері.
Як би там не було - а біль відчутний. Вам вдалося.

А життя йде, поза втратами. В наступних розділах.

Можу лише побажати... Аби у Вашій душі було стільки всього, аби перо стало не потребою, а другом. Якому можна розповісти не лише про біль.

Катерина Федоровська

21.01.2024, 23:39:53

Як глибоко та правдиво Вам вдалося передати біль втрати. Чесно? Іноді, коли читала, стискалося серце. Дуже-дуже сильно. Розумію, що це не головне, однак варто зауважити: мова чудова, грамотно написаний текст. Я ніби розчинилася в цій сповіді. І так, це несказанно сумно та боляче. Але написано талановито. Кінцівка дуже вразила. Ваша історія, певно, ще кілька днів мене триматиме. Дякую.

Ален Тім

28.05.2023, 17:16:27

Глибока книга. Мені здалося, що вона про те, що варто навчитися відпускати, як би важко не було, щоби не загубити себе. А з серцем і справді не слід жартувати - воно у нас одне.

Лара Роса

21.12.2022, 06:17:51

Сумно, але "дурним" справді живеться легше.

Прохоренко Вікторія

19.12.2022, 23:55:35

Пічально

Госпожа Ін

19.12.2022, 06:06:13

Чудова і сумна книга одночасно. Пробиває до сліз. На жаль, у житті так трапляється.

Лара Роса

10.12.2022, 22:30:39

З завершенням, Надю)

Анні Ксандр

10.12.2022, 22:23:25

Так сумно... Біль мусить відпускати... Інакше спалює...

Анні Ксандр

10.12.2022, 14:10:46

З новинкою! Ми сильні.

Юлія Міхаліна

10.12.2022, 12:24:54

З новинкою, Надь!))

Викуся Сырникова

10.12.2022, 05:22:08

Сумно, боляче... Важко добирати слова. Чекаю на другу частину!

Лара Роса

10.12.2022, 01:46:15

Вітаю з новинкою!

Лоре Лея

10.12.2022, 01:35:45

з новинкою!