— Залиш мене в спокої, Леве. Ти отримав свою помсту, моє життя і так зруйноване, — втискаюся в стіну, відчуваючи, як зрадницьки тремтять коліна.
Він робить крок уперед, заганяючи мене в пастку.
— Мені не потрібна твоя втеча, принцесо. Мені потрібна моя дружина. Жінка, яка холоднокровно зрадила мене в найчорніший день.
— Я не зраджувала! — мій голос зривається на хрип. — Чотири роки тому ти просто розтоптав мене! Для тебе твоя хвора помста завжди була ціннішою за те, що між нами було. Ти виконав свій план і викинув мене, а тепер називаешь це моєю зрадою?!
Його очі звужуються, і в них спалахує справжнє пекло.
— Досить вдавати жертву, Злато. Я на власні очі бачив твій підпис на тих проклятих документах. Ти зреклася всього сама.