Волхв. Там, де не літають птахи

Мирону Сивоусу сто чотири роки, і його коліна болять частіше, ніж він бачить сонце. Він — релікт минулої епохи, старий волхв, чий посох пам’ятає часи, коли ліси ще не мали назв. Коли серце кличе його до занімілого від жаху села, він іде не за славою, а за «чистою необхідністю». Але цього разу передчуття не обманює: за вовчими іклами перевертнів ховається тінь із минулого, яку Мирон сподівався ніколи не зустріти. Це остання битва майстра, де зброєю стане не лише магія, а й пляшечка старого зілля та спокій людини, якій більше нічого втрачати.