Внутрішнє сяйво

Внутрішнє сяйво змінює дійсність.
Казка про внутрішню силу, яка дозволила почути природу.
Настали часи, коли крижані дощі йшли постійно, не перестаючи.
Крижаний град давав відчути свою дію.
Замерзлі дерева давно заснули своїм зимовим сном.
А зима тривала, здається, вічно.
Одного разу дощ з граду припинився.
У маленькій хатинці подалі від містечка жили дві сестри.
І одна з них, коли крижаний дощ зупинився, почула дзвін.
Дівчина вибігла боса на сніг, боячись не впіймати джерело того дивного звуку, загубити його.
- Арето, ти куди? - крикнула молодша сестра, гукаючи старшу, яка дивилася над собою у безмежну ніч.
- Теє, ти не виходь, на вулиці дуже прохолодно, застудишся. Закрий двері. Щоб зберегти тепло.
- А ти? - з таким питанням Тея почекала та зачинила двері, так і не дочекавшись відповіді.