716
Анотація до книги "Викуп"
Засновано на реальних подіях, що трапилися пiд час Другої свiтовоï війни. Якщо ви, любий читачу, досi не вірите в кохання з першого погляду і до останнього подиху, то ця iсторія, яку я розповім, докорінно змінить вашу думку...
Зміст книги: 14 глав
16 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДякую за історію! Дуже емоціно, тепло, сумно і красиво. Сподіваюсь, що у героїв щаслива вічність попереду. Думаю, Микола теж чекав на зустріч (і Ганна).
І - ура, силу хрестика я певною мірою в попередній главі розпізнала. Сподіваюсь також, що він дійсно принесе щастям майбутнім поколінням цієї родини.
Та, і що в нас наступне?
Грайворона, Дуже дякую за коментар і такий детальний розбір героїв та ситуацій! Для мене важливо, як читач сприймає те, що я хотіла висловити у книзі. Наступне пропоную «Агент 2601».
Що ж... все хороше (і не тільки) рано чи пізно закінчується. Ех. Вперте небажання чоловіків йти до лікаря - це реально щось, ага.
З хрестиком дуже красиво замкнулось коло. Знову згадала єдинорога. Красивий задум, що первні речі ніби як розчиняються в історії, а потім знов "ущільнюються", при цьому ця історія зберігається в них. Думаю, це хороша енергетика, на відміну від всяких там кривавих діамантів.
Грайворона, Любі речі зі своєю історією мають шалену енергетику. Питання тільки яку саме.
Тут важка ситуація, в принципі розумію обох. З одного боку уявляю, наскільки важко Анні, бо я так зрозуміла, її сенс життя на Миколі майже повністю зав'язаний. З іншого - ну таке, так, вже прямо агресивні пішли маніпуляції.
І от до речі, з урахуванням того, що вони на цьому "ти моя власність" все ж завершили: в певному сенсі, як інверсія, мені це подобається :) Мене загалом прям дуже бісить, е-е-е, якщо брати цензурне слово, ідея деяких дамських так би мовити книжок, що "бути власністю чоловіка" - це дуже круто і добре, і що якщо оці "власні герої" регулярно грюкають на тебе кулаком по столу = рай на землі. Тому з точки зору противаги оцю рису Анни люблю )
Грайворона, Жінка як раба - це жах! Наша сила в нашій слабкості, цим і управляєм чоловіками.)) Тільки так! Інше - то нездорово. Ви праві.
Ой, бідолашні обоє --- і обоє молодці, кожен робить, що може. Навіть важко уявити, яка термоядерна суміш почуттів у Анни.
І знову-таки, з урахуванням поточної ситуації дуже гостро все це відчувається.
Грайворона, Власний характер Анни домінує, але ж і тягне все на собі.
Дуже рада, що герої відносно благополучно дісталися до перемоги. Анна я бачу така, навіть смерті своє не віддасть )
Грайворона, Так, вона справжній боєць!))
Ого ! Дуже незвичайний час для ваших творів, але тим цікаіше.
Анна прям сходу подобається, сміла дівчина. Вчинок дуже незвичайний і якийсь, важко підібрати слово... символічний? Від цього наче легендою якоюсь віє - миттєве рішення, велика ціна (мало того, що коштована річ сама по собі, але ж ще і хрест), само по собі вкрай різіковане рішення. Тим цікавіше, що це, як я зрозуміла, має реальну основу.
Дякую!
Грайворона, Кохання існує в любі часи, для нього це не перешкода.
О, ще одне кохання )
Рада за дівчат, що помирилася після тієї недо-сварки. Подруги роблять життя кращім на 100 пунктів, це точно )
Грайворона, Там кохання коротке…
Ойой, вагінтність в лісу - то навіть важко уявити яке випробування. Цікаво, що хрестик повернувся - теж ніби артефакт з власним наміром, як той єдиноріг.
І так мило, що Миколі прям подобається бути власністю дружини )
Грайворона, Микола «віддав їй» лидерство виключно завдяки коханню.
Що ж, принаймні, життя триває.
А невідомість - це дісно страшна річ, і зараз це дуже гостро відчувається. У мене на фронті нікого немає, але звісно ж є у багатьох знаймомих і співробітників є; за цих невідомих людей все рівно хвилюєшься, і навіть не уявляю, як важко їх рідним.
Рада, що пані Стефанія хоча б в онучці знайшла розраду.
Грайворона, Ви праві на всі 100%! Невідомість дуже тяжко переносити. Дякую за відгук!
О, з партизанами цікава тема. Мда, війна то таке - і з партизанами небезпечно, і, як вірно на мій погляд зауважив тато, вдома теж небезпечно.
Про перешивання лицарских обладунків прям сподобалося, така мальовнича картина перед очима )
Грайворона, Дякую! Принц - він принц і є, навіть в обладунках не по розміру.)))
Ой, рано я рассиропилась :( Втім, слід було очікувати, що коли війна, все може бути.
Рада принаймні, що навчики Миколи їх врятували.
Букетик з польових квітів - це такий красивий і доречний вчинок.
Розгублення батьків я розумію: з їх точки зору дійсно все якось прям дуже швидко відбулося.
Цікаво було дізнатися його передісторію і подивитися на Анну тепер його очима ) З точки зору інженери-горожанина воно дійсно дещо по-іншому виглядає, хоча й не гірше.
І стосовно першої шлюбної ночі, і стосовно ласкавих імен - таке тепле порозуміння.
Грайворона, Дякую за відгук! Передісторію не придумала якось. Акцент на Анну був.
"Початок був вражаючим" - та не те слово :)
Дуже добре вони дійсно підійшли одне одному в плані, що він так спокійно і навіть охоче сприйняв її ініціативу. Хочеш принца - купи собі сама :) І щось вона мені такі трохи більше Ліліт нагадує, ніж Єву :D Хоча можливо, в усіх жінках є та і та, і тут просто питання пропорцій )
До речі, стосовно церковного браку, який інши влади вже не сприймали - згадала недавно прочитану "Я -не- згодна" Ґілберт - там цікаві були роздуми про те, що можна вважати "справжнім" весіллям. Думаю, для цієї пари такий брак став найбльш реальним з можливих.
Грайворона, Анекдот припомнила:
- Мамо, а чим фея відрізняється від відьми?
- Настроєм, доню. Виключно настроєм!
Хе, судячи з кількості побитого посуду, життя у пари буде щасливим :)
(принаймні, хочеться в це вірити)
Грайворона, Точно буде!
Дякую!)
Браво автору!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати