Твій жахливий день почнеться з мене 18+

Так, я кохаю його, хоча до останнього не воліла визнавати цей факт.

Але кохання не запитує про жагу, не зважає на мрії. Воно просто приходить без запрошення та апатично кидає під потяг інших почуттів, паралізуючи.
Підступне. Ненависне.

І я досі хвора ним. Досі залежна.
І сама винна. Ніяк не засвою просту істину: його не змінити, бо сам не бажає змін, а мені одній не врятувати наше “ми”.

Тож існує лиш єдиний вихід для нас - це вихід з цих стосунків. Бо колись таки трапиться щось серйозніше, ніж ляпас чи приниження.
Це таки вб’є мене. Психологічно вже майже, фізично - колись. Якщо зоставатись…
Так. Кохаю. Проте себе я все ж люблю більше.

– Йди, – суворо відрізає, зиркаючи зверхньо. – Але не сподівайся, що дам тобі спокійно жити. Віднині кожен твій день перетвориться на жахіття. Обіцяю.