Туман знає моє ім'я

Цей роман починається без події.
Просто є місто, яке щоранку трохи не те саме, що вчора, і є людина, яка в ньому живе, не будучи в цьому певною.
Герой ходить вулицями, зустрічає людей, намагається виконувати прості справи — але все відбувається ніби з запізненням, ніби реальність постійно відстає від його кроків. Він починає записувати те, що з ним трапляється, щоб мати бодай якийсь доказ власної присутності.
Записи стають уважнішими, точнішими, тривожнішими. Разом із ними з’являється відчуття провини, хоча він не пам’ятає жодного вчинку, за який міг би відповідати.
Це книга про життя в стані постійної непевності, про спробу зберегти себе там, де світ не дає чітких відповідей. Про людину, яка поступово розуміє: можливо, зникнути — легше, ніж залишитися визначеним.