968
Анотація до книги "Тов "Джампа""
Щось дивне коїться в місті на Ужем. Про це мало хто знає, але це зачіпає особисті інтереси впливової людини, котра не звикла, аби їй хтось перешкоджав. Не зовсім законними шляхами до справи долучається поліція. Один з найкращих слідчих береться за цю справу, але він ще не знає, що логіки та дедукції не завжди достатньо для пошуків правди, особливо, коли правда лежить за межею звичного нам світосприйняття.
5 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиГарне оповідання, читала з цікавістю, що далі буде. Але хочеться продовження
Сподобався бадьорий початок, зокрема й образи корумпованого мента і його другана Сташевського: можливо, трохи утровані, але досить колоритні "дяді з волохатою лапою". І потім за тим, як Плиска сидів у засідці й вів своє розслідування, теж було досить цікаво стежити. Ще мені сподобалося, що є конкретне місто - можливо, про нього безпосередньо сказано не так багато, але вона впізнаване, зокрема й тому, що про якісь "розборки" й махінації з митницею в Ужгороді час від часу таки чуєш у новинах, то образ із твору потрапив не стільки в моє особисте враження від Ужгорода, скільки в медійно сформований образ. Це по-своєму прикольно.
Але якось все дуже швидко закінчилося. Можливо, і справді розслідування зайшло в глухий кут, але від кульмінаційного штурму, який закінчився так швидко й недолуго, залишилося враження форсування подій і героями, й автором, тобто - певної "зіжмаканості" фіналу. І ще більше задоволення від читання псує те, що розгадка подається через прийом "балакучої голови". Усі цим, буває, грішать, але тут воно дуже вже виразно відчувається, що це далеко не для Іштвана, який конає, а для читача.
Ірина Пасько, зрозуміло :-)
Хороша історія, що правда, коли виявилося, що історія про джина, відчула невеличке розчарування. Хотілося чогось більш неймовірного.
murrrchik, ))))
Початок дуже багатообіцяючий. Але фінал розчарував. Це дуже суб'єктивна оцінка. Мабуть, справа в тому, що власник артефакту розпоряджався ним без фантазії. Ще один мінус - постійна зміна героїв. Навіть важко сказати, чи можна когось з них назвати головним героєм. Відсутність одного героя чудовий хід для великих романів і епопей. Але для простих оповідань краще, коли головний герой з'являється на початку. Тоді читач встигає до нього прикіпити і починає йому співпереживати. ... і ще, відмивання грошей, перевірка будмайданчиків налижеть до компетенції прокуратури, а не поліції.
Олександр Вітолін, Дякую за коментар.
Власник лампи розпорядився нею так, аби це вимагало від нього якомога менше зусиль, видно, я не зумів добра показати його характер.
Головного героя у розповіді дійсно немає. Це була спроба створити певний ланцюжок дійових осіб, який би розкривав події з різних сторін.
Поліція до справи була залучена лише тому, що начальник відділу поліцї та оллігарх мали давні дружні стосунки. Якби він дружив з прокурором, то був би залучений прокурор :-)
Ще раз дякую за увагу до мого твору.
Хороший детектив, довго тримав у роздумах, що ж то за таємниче будівництво було. Шкода лейтенанта.
Arkit, Дякую за Ваш коментар. Радий, що розповідь сподобалася :-)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати