— Така красуня і без легеня? Побійся Перуна. Олесю, ти донька коваля. Давай, я на тобі сі женю? — його солодкий та манливий голос міг звести любу дівчину з розуму.
А зелені, мов листя лісу, палаючі очі... Від них неможливо було відірвати погляду.