Вісімнадцятирічна Катерина Мельник усе життя вважала бабусині застереження звичайними сільськими забобонами.
«Не ходи в ліс під час дощу, бо відкриється Межа».
Але одного дня, збираючи суницю перед грозою, вона заблукає на знайомій стежці й опиниться там, де не повинна була бути. Там, де дерева шепочуть чужими голосами, час тече інакше, а старі легенди виявляються правдою.
Чим більше Катерина дізнається про Межу, тим сильніше підозрює, що її родина приховувала від неї щось важливе. І тепер, коли давня таємниця прокинулася, вибір доведеться робити не лише їй.
Бо деякі двері відчиняються лише під дощем.