4 920
“Скрипаль”
Анотація до книги "Тадеуш"
Любомир працює менеджером по персоналу. Тад — альбінос, закутий в татуювання, як обладунок.
Запрошуючи його на роботу, Любчику здається він робить вигідний крок для приваблення клієнтів, однак чим довше спостерігає за новим співробітником, тим більше відчуває за ним шлейф таємниць. Раптові зникнення, таємничі зустрічі і ще дивніші захоплення. А найважчий секрет незмивним малюнком вбитий під його шкіру.
Запрошуючи його на роботу, Любчику здається він робить вигідний крок для приваблення клієнтів, однак чим довше спостерігає за новим співробітником, тим більше відчуває за ним шлейф таємниць. Раптові зникнення, таємничі зустрічі і ще дивніші захоплення. А найважчий секрет незмивним малюнком вбитий під його шкіру.
Зміст книги: 36 глав
25 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиСудмедексперт надсилає. рупи не в патанатомію, а в експертизу, морг, трупарку, є багато схожих понять, але не в ПА!
Олена Федорова, це зауваження до якої глави?
вже знайшла. виправлю, дякую за зауваження
Чудова та важка історія, ця книга значно світліша попередньої, але не меньше захоплююча. Дякую автору за хеппі ЕНД та поезію в рядках.Гарна робота!
Надежда Красуля, Щиро дякую!
Мені трохи не вистачило в кінці саме почуттів Любчика та Тада .Хоч якоїсь розмови між ними чи признанні в коханні.Адже після всього поганого хотілося якоїсь романтики.Тад на це заслужив.Так довго чекала на закінчення цієї книжки,чекала трішечки більшого.Може ще одну главку допишите буде бонус для ваших читачів.?
Маргоша Борисович, Щиро дякую вам!
Сподіваюся, з ним буде все гаразд. Дякую за роботу.
Психотроп, Щиро дякую, дуже приємно!
дуже моторошна глава. Сподіваюся все буде добре. Тільки понадіялась, що в Тада все добре, а ви...
Юся Дністрова, дякую!
Знаєте, з усього того, можу сказати наступне: добре, що Тад все таки почав зустрічатися з Любомиром. Оскільки після того, що сталося, міг закритися узагалі і вже більше ніколи і нікого не допустити до себе. Таким чином, його ще може чекати щастя. От тільки... не знаю, яке там майбутнє у них.
Захар виходить не хотів розходитися з Любомиром? Але той не зумів пробачити? Хоча тут я довго розбирати не буду, бо ніколи не любила копатися у темі "хто кого зрадив". Вже якось самі розберуться. Любомир та Захар однаково притрушені, а двоє притрушених то забагато.
Щодо Вікторії скажу, що одразу вона мені не сподобалася. Якось одразу від неї відчувалося зло... щось підказує, що вона хотіла прикувати до себе Захара, але не вийшло. Та грець із нею, з тією стервою.
Я от реально навіть не уявляю, чим це все може завершитися. Родина Тадеуша все таки дасть про себе знати? Адже Тетяна не припинила своїх спроб? Дякую вам за чергову главу.
Наталія Ковган, Наталія Ковган, На відміну від інших дівчат, Віка діючий персонаж. Потвора то потвора ))). Для мене її характер - достатньо класичний для самовпевненої гг в любовному романі. Однак варто змістити її на роль антагоніста і самовпевнене "Я" стає відверто неприємним. Насправді цікавий ефект щодо сумісності ролі, характеру та місця в розповіді.
Яка характеризувала Макса, розкривала Тада ще більше як безпорадного хлопчину.
Але!!! Це повністю думка читача, який не наполягає ні на чому, на намагається вплинути на автора. Висловлює власну думку, не більше.
Дякую вам за чергову главу. Вам би детективи писати;)
Наталія Ковган, Наталія Ковган, я витратила сьогодні пів обіду, щоб вичитати порядок проведення негласних слідчих дій і підігнати поведінку слідчого під них. Бо ж соромно буде, якщо це прочитають якісь реальні слідчі і тихо ржатимуть в кулак (хоча вони все одно ржатимуть, мабуть) любила, колись детективи. Щодо поведінки Любомира і Захара, вони вільні один від одного. Вільні в стосунках. Те, що між ними лишилося, свого роду хворе спілкування, спроби ще якось триматися за один одного. Болісне, але необхідне.
Щодо Тадового нападу. Хочу одну цікаву штуку замутити, щоб було веселіше.
Мені ще одна деталь не дає спокою. Ось ті роздуми про те, що Тадові просто пощастило. Що хлопець зумів просто вчасно втекти, до того моменту, доки не набридне Максові. Хто міг це знати, коли Максиміліан настільки розпинався про кохання. До речі, саме чим Максимка дратував. Інколи хотілося сказати "Приятелю, от не базікай. Кохання? Ну прямо дуже віриться". Хоча сам Максиміліан неймовірне сильний та продуманий персонаж.
Щодо роздумів. Тут або це говорить то, хто знав про ці події, причому знав дуже добре. Або це говорить сам Макс... або свідомість Тадеуша підказує вірні висновки.
Віктора мені шкода. Він же не був злочинцем, просто шукав пригод на одне місце. І знайшов...
Авторе, ну ви і закрутили. От реально, не думала, що історія поверне у таке русло. А ще дуже хочеться розкласти по поличкам вчинки родини Тада. Дуже чекаю далі продовження.
Наталія Ковган, Наталія Ковган, Макс відпадає, за вбивство 8-30 років, за згвалтування до 12, за викрадення до 3. Тож це не він, ще й почерк Таду не знайомий.
Знаєте, не зрозуміло що з Тадом. То він накачаний та дужий, то знову тендітний з тонким станом? Яким його уявляти? Чи він змінюється кожні кілька хвилин?
Щодо останньої сцени, думаю починається цікаве, за що і варто називати твір трилером.
Наталія Ковган, Наталя, якщо ви вирішили посваритися і вказати на моє "пишете аби писати" давайте вже виписуйте все що не подобається і розберемо одночасно. Особисто в мене все йде за планом
Зоря звучить дуже красиво. Їй дійсно варто розібратися у своїх стосунках та поставити крапку.
Щиро кажучи, чим далі читаю, тим більша запитань. Тад більше не отримує погроз з листівками?
І ще одне: я так зрозуміла, що Любомир знає про те, яким було Тадове минуле. Але звідки? Тадеуш розповів? Якось не віриться. Чи Любомир знає більше, ніж хоче показати?
Виходить, Любомир знав, з ким зрадив Захар? І не звільнив? Хоча нехай, відчуваю, пожалкує про це ще багато разів.
Я не експерт зі стосунків, але поки у всіх вони дурнуваті. Любомир стригти збирається, Захар за всіма слідкує, Зорянка погодилася на якісь сумнівні стосунки? Невже це юне створіння настільки закохане, що готова йти на такі поступки? Вікторія... та кому вона треба? Мабуть Захара один раз розвела і більше таких тупих не попадалося.
З Любомиром згодна в одному: Тадеушу треба зустрітися з Владзем. Невже не сумує за тим малим хуліганом?
І ще мені здалося, що Любомир приревнував саме Зорю. Але не впевнена...
Наталія Ковган, Наталія Ковган, приревнував Тада і Зорю. Любчик підгледів в попередній главі Тадові документи, тому знає про Макса. Любчик трохи п'яний.
не звільнив, бо не власник бізнесу.
зараз буде ще одна глава.
в мене 30 тис знаків за два дні х))
щодо листівок... вони зараз будуть знов.
Ох Зарянка... з самого початку зрозуміла, що вона не тиха мишка, а та ще киця;) Але узагалі цікаво про неї почитати. Не думала, що може так усіх строїти. Хто там той мачо, що цю юну кралю з розуму зводить.
Тетяну не розумію. Ну скажи ти напряму, навіщо Тадові їхати. Що сталося? Хто там винен? Поки вона буде вмовляти пасинка, так чоловік дуба дасть. Невже не може перестати скиглити?
Вікторія... не знаю, що сказати. Не боїться догратися? Одна справа руйнувати чужі стосунки і зовсім інше лізти у кримінальну справу. Мені здалося, чи Тад натякнув, щоб не лізла не в своє діло? Думаю, варто розповісти Любомиру, кому той повинен "завдячувати" зіпсованим стосункам та втратою кохання життя... Хоча з мене експерт по коханню завжди був ніякий.
Авторе, ви наче говорили, що буде сказано про Адель? Матір Тада. Не розумію її вчинка.
Хочу ще додати, що дуже цікаво. З нетерпінням чекаю на продовження. Вже не знаю, як цей клубок розплутається.
Міло Севіч, Так я і кажу, що вчинок Адель незрозумілий, бо ця жінка нічого не може сказати в свій захист чи спростувати. Дізнавшись правду, легшк зробити висновки. Але суть у тому, що у кожного своя правда. Тому просто чекаю продовження.
Якось трохи сумно. Кінець першої книги надав надію. Тадеуш збирався повернутися до скрипки, до концертів, до творчості. У результаті, наливає коктейлі, хоча має професію скрипаля. Постійно тікає від самого себе...
Щодо стосунків Любомира і Тада, то тут не до кінця ясно. Адже Тад не кохає Любомира, хоча і не хоче розходитися. Зараз думає над переїздом, над зміною роботи, але не хоче кидати партнера. Тут виникає питання: чи не розіб'є він Любомиру серце? Чи не зробить йому боляче?
І до речі, Любомиру варто б притримати такі жарти. Адже Захар розповідав про минуле Тада, вони ж тоді за чашкою кави сиділи і говорили про те.
Хто пише ті листівки? Весь час здавалося, що Макс міг утекти, але хто знає... Найбільше бентежить перший лист, коли говорилося про тату. І те звернення "малий". Так же звертався сам Макс.
Здається, що головний персонаж з двох книг - різні особистості. Пригадується той тендітний та милий скрипаль, що виникає у першій главі. Зараз від нього не залишилося і сліду.
Наталія Ковган, Після Максової школи, мало хто залишиться тендітним, думаю. Тад сильний і та сила, помножена Максом зробила його таким. Однак Тад і слабкий, Любомир робить його тим ким він хотів би бути. Тому Таду важко відмовитися від цих стосунків. Тад досить добре прокачаний у розумінні своїх бажань і тому що йому комфортно, а що ні.
Щодо бару і скрипки. Скрипка йому важлива, однак грати на скрипці, і грати професійно на скрипці - це різні речі. Тут питання, яке Тад повинен вирішити для себе, що йому важливіше і що саме йому приносить задоволення. Який момент з тієї гри на скрипці ж найважливішим. власне музика та процес, чи визнання та овації
Знаєте, авторе, ця глава просто вибила з колії. Я не знаю, що думати... В першу чергу, те, що підозрювала, що Максиміліан вбивав своїх жертв. І те що говорив Тадові "будемо жити до старості" маячня. Хоча знову таки, виходить, що Тадеуш перший, кого він типу полюбив... але скільки б тривало те кохання? Скільки жертв у нього на рахунку? Але ж сидить тільки за викрадення та наругу, правильно? Можливо, саме тому і промовчав щодо участі батька Тада? Чи не знав той більше ніж треба про Макса?
Щодо Тадеуша... от знаєте, щиро кажучи складається враження, що у хлопця стріха їде. Він сходить з розуму. І тепер що... він вбивця? Тобто альбінос і є той сталкер? Навіть не знаю, чи отримаю ту відповідь, щоб обійтися без спойлерів. Але зміни у Тадові колосальні. Раніше він був тендітним хлопцем, якого нагинав Макс. Тепер Тадеуш сам кого завгодно нагне, і я не впевнена, що це плюс... хоча хто знає, але вчинки Тада... як так. Коротше, настільки заплуталася, що просто чекаю далі.
Наталія Ковган, це називається- нарешті дотягую жанр книги до заявленого трилера і починаю лоскотати нерви.
Остання глава неймовірно красива. Все думала, коли Тадеуш повернеться до скрипки. У кінці першої книги було сказано, що він думав про нові концерти, досягнення у музиці. Але я так зрозуміла, що хлопець не може грати, бо впадає у паніку. Але сподіваюся, що таки пересилить і повернеться до гри.
Щодо його прийомної родини. Тад правильно все говорить. Рідні дорікають, що вони вкладали у нього? Хіба він не повернув ті гроші? Макс мало заплатив? Це перше. Друге: ще коли Тад жив з батьками, він хіба не приносив гроші у сім'ю? От нехай не виступають, нічого хлопець їм не винен, як не подивися. Щодо тієї сумісності, то щось тут темнять... може Тад все таки рідний?
Ще дуже зворушливо звучать спогади про Владзя. Вередливий та егоїстичний цей пацан, але Тад його згадує з такою теплотою. Він же на руках його носив. Здається, любить Тадеуш молодшого братика.
Ще хотіла додати про Тада і Любомира. Останній бісив, але зараз починаю змінювати думку. Любчик відкидає свою постійну сміхотливість і починає ставитися до партнера чуйно і з розумінням. Може дійсно, ці стосунки саме те, що потрібно? Хоча поки не можу зробити висновків.
Дякую вам за ці глави, історія постала в іншому ракурсі.
Наталія Ковган, Я сподіваюся, я зможу відповісти на всі питання у книзі. так щоб без спойлерів зараз, то жінки зазвичай люблять своїх чоловіків, особливо, коли знають, на що йдуть. як то кажуть, очі бачили що вибирали. Для Тада вона майже мати, зрештою до тих злих подій він її кликав матінкою. І брат йому теж важливий. Бо серед темряви вони були його світлом. Принаймні тим, яке він помічав. Мабуть тому ті дзвінки не блокуються. Мабуть тому він намагається докричатися та ревнує її до батька-зрадника.
це наче спроба довести собі, що не все в його житті було брехнею і хоч щось мало вагу. я це сприймаю так, ніби він не утотожнює її з тим злочином. Зрештою, батька він не здав Розбиратися він приїхав опісля, і дізнався все опісля. Важливий момент. Макс теж промовчав
І знову сполери (без них ніяк)!
Я трошки заплуталася, але спробую розібратися. Виходить, що Тадеуш побив Віктора... Тад... милий гравець на скрипці, який не міг відповісти на побої батька, на побиття Макса. Який брав на себе провину за вередливого Владзя. Що ж, час іде, люди змінюються, особливо, якщо цьому сприяють обставини і люди поруч.
І виходить тепер, Захар підозрює саме Тадеуша у тому, що він і може бути тим самим сталкером? Узагалі тут можна сказати наступне: Тад відпустить ситуацію і стане щасливим, наскільки це можливо. Або ж перетвориться на маніяка, який переплюне Макса, Віктора та інших їм подібних.
Захару і Любомиру варто б розібратися у власному житті. Один хихикає як ідіот та намагається показати який він безтурботний. Бігає за Захаром, щоб сказати наступне: "я біг за тобою два кілометри, щоб сказати, що ти мені не потрібен". Захар постійно аж занадто серйозний та замкнутий, сам не знає, що відчуває, але вважає Тада покидьком. Прикольно...
До речі, вже як говорили щодо інтимних сцен, то можу сказати наступне... вони тут реально не потрібні, хіба що впишете аби було. У першій книзі ці сцени виступали, як сильна психологічна сторона.
Наталія Ковган, хах. Любчик дійсно дещо кумедний. Доросла дитина)))
У відгуку можуть бути спойлери!
Щиро кажучи підозрювала, що Тетяна телефонує через батька. Думала, може помер чи якась інша проблема. Он воно що... тільки як допоможе Тадеуш? Тетяна не знає? Думала, що вся родина знає. Владзьо ж назвав Тада "сином шльондри" то виходить знав. Яка сумісність? Я так розумію, що батька Тадеуша не опинився на лаві підсудних, тільки тому, що хлопець його не здав? Хоча не завадило б притягнути до відповідальності.
Узагалі на Тада звалилося багато чого за останні два роки і психіку йому ще лікувати довго. Разом з тим відчувається, як хлопець подорослішав. Він вже не той милий скрипаль ніжний та чуйний, а чоловік, який пошле кого завгодно, якщо треба. І використає, якщо захоче. Та він не хоче і правильно робить.
Щодо Любомира і Тадеуша... не знаю, що сказати. Любомир більше хоче помститися Захарові. Тадеуша можна уявити тільки з Максимом, але уявляти не хочеться. Таке ось замкнене коло.
Дякую вам за главу і за те, що оновлюєте регулярно.
Наталія Ковган, Та так, Макса не посунеш, це спогад на все життя і травма колосальна, як не крути. І все ж мені дуже хочеться дати Тадові трохи відпустити ту ситуацію і спробувати жити далі.
Щодо Захара і Любомира, варто буде десь розписати що там між ними
сталося. Бо вони мені виглядають зараз як добрі друзяки з притензією на стосунки і з морем тарганів в голові.
Щодо інтиму. Як на мене воно тут недоречне. можливо десь потім, для якоїсь більш емоційної миті, але точно не зараз. Не той характер книги, щоб розкидатися таким сценами, як шкарпетками
То як? Макс утік? Чи напхав кишені вартових закону дурними євро? Віктор? Ще один маніяк? Чи то просто бліда тінь особистого жаху головного героя?
Також не знаю, що думати з приводу дзвінка Тетяни. Жінка знала про низький вчинок чоловіка? Чи може коханий загнувся, то у неї сумління прокинулося? Також не знаю, як реагувати на подібне.
Коротше кажучи, суцільні питання. Та найголовніше з них: чи стане ця книга настільки сильною, як перша? Багато, що залежить від фіналу.
П.С.: перечитую «Викрадення», щоб пережити історію ще раз і обдумати.
Наталія Ковган, Ну вона точно не буде ще одним Викраденням. В цієї книги інші задачі.
Авторе, досі не знаю, що відчуваю, читаючи другу книгу. Читати цікаво, не приховаю. Разом з тим, у підсвідомості бажання завершити все на першій книзі і залишити життя головного героя за кадром. З іншого, дізнатися те, все ж таки, як складеться життя. І чи впораєтеся ви як автор з таким складним завданням. Люблю випробовувати авторів, які зачепили творчістю.
Любомир намагається клинки підбивати? Краще б він не робив того. Турбота за Тада щодо сеансі шибарі, заборони, бажання побігати з вродливим альбіносом. Все це не просто так, проте не дає докорінно зрозуміти. Почуття? Так, але до кого? До Тадеуша? Чи до Захара, щоб ревнощі викликати?
Та не в Любомирові справа, а в листі. Хто б сумнівався, що особистий жах виникне на горизонті. Відчувала, що так і буде, але не впевнена, що як читач хотіла цього. З одного боку хотілося б, щоб Максиміліан і надалі сидів за гратами, відповідаючи за скоєне. З другого… чи не занадто легко? Тадеуш має право на реванш?
Знаєте, зараз цікаво те, як розкриваються характери персонажів. Любомир здається якимсь награно веселим. Не зрозуміло, чому зарядив "коханці". З якої радості говорить подібне? Намагається зробити вигляд, що йому до Захара вже байдуже? Чи Тадеуша розрадити? Мовляв, забудь про всі проблеми та вішайся на шию тому, хто запропонує? Тільки Захар серйозніший за Любчика.
Трохи незвично читати другу книгу через те, що героїв тут більше. У першій, все більше зосереджувалося на двох героях, з яскраво прописаною психологією кожного з них. Тут все розширеніше, і навіть родина Тада ще не виникла на горизонті.
Тадеуша, щодо почуттів до Макса, розумію. Відчувається присутність останнього. Наче знаходиться поруч, хоча сам далеко. Цікаво, а з ним зараз стається те, що він робив з альбіносом? Хоча хто знає, може з його грошима, у чоловіка життя не таке погане.
Не по темі, але якщо читали (чи дивилися фільм) "Смерть у Венеції", то ім'я Тадеуш, ще може скорочуватися як Тадзіо.
Чому Тад вирішив залишитися у Львові? Чи не краще було залишитися у Відні, принаймні там немає його родини. Але мабуть занадто пан Болоз любить рідне місто. Дякую за главу, чекаю продовження.
Наталія Ковган, Наталія Ковган, тема про коханців була піднята щоб розрядити напругу між Захаром і Тадеушем. В даному випадку було обрано одне з недолугих припущень, яке б спромоглось на мить переключити увагу. Любчик може і сміється, але це не гарантія того що йому дійсно весело.
Чесно кажучи я звикла працювати з великою кількістю персонажів. Люблю їх розкривати і прописувати. Тільки з двома, як в Викраденні, на такий об'єм, це от вперше.
Щиро дякую за ваш коментар!
Авторе, я вже прочитала все що можна прочитати. І що мені робити далі? Дуже хочеться знати, що плануєте у продовженні. Не залишайте писати у психологічному напрямку, у вас це виходить відмінно.
Буду говорити прямо: незвично бачити Тада у новому амплуа. Раніше був тендітним, ранимим. Тепер перетворився на м'язистого альфа-самця, я так розумію? Хлопця можна зрозуміти. Думаю, що на це дві причини. Перша полягає у тому, щоб постійно бути напоготові, вміти себе захистити. Ніколи не повертатися спиною до когось. Друга... тут цікавіше. Здається, що Тад підсвідоме чекає на зустріч з Максом, хоче показати себе, щоб той, хто з нього знущався побачив своє "кохання" іншим, можливо, навіть розчарувався. Типу, хотів ніжного хлопчика, а хлопчик накачався. То ж фіг тобі. Максиміліан сидить у тюрмі, нехай сидить. Хоча дійсно трошки незвично бачити альбіноса таким.
Ще питання: Тадеуш покинув грати на скрипці? Хлопцю треба жити, заробляти, то він подався у бармени. До скрипки більше не повернеться? Це буде розкрито у творі?
Дякую вам за цей твір, дуже чекаю далі, хоча, відчуваю, чекати доведеться довго(((
Наталія Ковган, Наталія Ковган, і дякую за таку високу оцінку моєї творчості. розтеклася калюжкою :3
Почала читати, прочитала поки дві глави. Промайнула думка, що незвично бачити Тадеуша вільним. І те, що він погодився на те шибарі. Це цікаво, не приховаю, але вниз головою висіти... скільки це людина здатна витримати подібне?
Тад, я так розумію, намагається жити нормальним життям, але привиди минулого... такого не забудеш. Навіть якщо забажає, то розписане тіло того не дозволяє. Він не забуде Максиміліана. Навіть ця, типу, робота говорить про те. Буду читати далі, бо хочу дізнатися, чи буде ця книга на рівні з першою.
Ще один момент: хотіла подякувати щодо першої книги. Дуже сильна кінцівка. Вона реально прекрасно завершує сюжет. Я про те, що сталося з Максом. Знаєте, я думала, над двома розвитками подій 1. Тадеуш закохується у Макса і все: весілля, довге життя разом. Ох, тоді б я плювалася і матюкалася на таку кінцівку. Але на жаль, саме так більшість гідних історій завершується. 2. Бранець вб'є ката. І цього також не хотілося. На те є дві причини. Перша: Тадеуш не вбивця. Яким би він не був, убивати не стане. Друга: як читач не хотіла смерті Максиміліана. Не знаю... але не хотіла.
Можна зрозуміти, чому Тад не хоче порад. Бо нічого йому не порадиш. Дякую вам за твір!
Наталія Ковган, Наталія Ковган, Вам дякую. Тад би не зміг вбити Макса, бо це не в його характері. Зрештою він навіть не бив у відповідь ніразу, не нападав. Тож про вбивство не могло бути і мови.
щодо "щасливого кінця"... Я притримуюся думки що аб'юзер залишиться аб'юзер. А садист - садистом. Романтизація злочину, як на мене є певним видом самообману. Я ще повірю що Макс не вдарить людини, якої ніколи не бив. Але я не вірю що він не спробує знову познущатися з того, з кого вже знущався. У таких стосунків не може бути щасливого рівноправного майбутнього. Тільки завчені ролі де один керує, а другий під страхом фізичної розправи, підкоряється.
Не хочу підтримувати аб'юз, мій максимум -показати його огидні сторони, якось так
Я зараз читаю першу книгу. І дуже б хотілося почитати другу, але вона так рідко оновлюється... чи є шанс, що ця книга буде завершена?
Наталія Ковган, Наталія Ковган, Є, я її допишу. Більш того, перша книга є сюжетно завершена, тож вам не варто переживати, що я обірву на самому цікавому. Події другої книги відбуваються через два роки і там геть інша історія, їх об'єднує лише головний персонаж
Початок захопливий. Попередня книга дуже сподобалась. А коли чекати продовження?
Katia Rud, з дня на день, трішки прихворіла, тож було не до книги.
Дякую, що читаєте!
Оце так новина! Я й не сподівалась що про Тада буде продовження!!!!
Міло Севіч, Я впевнена, все вийде))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати