Світ у долоні

Коли мені не було й шести років, батьки відвезли мене у село – до баби та діда, будинок яких був розташований на самісінькому краю села. Зранку, коли сонце тільки-но вигулькувало з-за обрію, мене будив зі сну плескіт хвиль повноводої Світави, а горнятко теплого молока із хлібом – з рум’яною скоринкою, настояного на ароматі гарячої печі, швидко змусили мене забути про всі переваги цивілізації. І я, ніби дике звірятко, насолоджувалася мальовничими краєвидами Наддністрянщини, пізнаючи світ, досі незнаний для мене.