Тишківка, осінь 1945 року. Жовте листя під ногами, суворий голос учительки, пиріжки з картоплею, сира піч — це щоденна рутина семирічної Іванки. А ще компот із яблук. І лялька Оленка. І Дарка. Дарка, яка знову каже: «Не можна». Знову, знову не можна... Попри всю любов до Дарки, Іванка часто сердилася на неї, адже дівчинка ніяк не могла второпати, чому якась чужа жінка вирішує, коли їй можна побачити маму. Спочатку вона думала, що гостюватиме у Дарки день чи два, але дні минали, гостювання затягувалося... Без мами. Дівчинка більше не бачила її. Вірніше, Дарка не дозволяла бачити її — найближчу людину у світі, — маму. Іванка часто сердилася на Дарку. Чому вона забрала її від мами? Чому не дозволяє їм побачитися хоча б раз? Вона ж обіцяла, і присягалася, і плакала, і плакала, і плакала...