8
Анотація до книги "Сіліціум О Два"
Він не знав, коли піщинки стають купою. Ніхто не знав.
Але він знав, що то не купа.
— Це не купа, — сказав він тихо вголос, щоб не розбудити Клару. — Це ми.
А далі не помітив, коли заснув.
Заснув не так, як засинають від підсипки, коли хтось вимикає світло, і не так, як засинають із вставленими батарейками: раптово, на чотири секунди чи на дев'яносто діб. Просто втомився, як втомлюються люди, що довго несли вантаж й нарешті поставили його на землю. Голова схилилась на підвіконня, де від лампи нагрілось скло, і обидві повіки: і та, що була власною, і та, що була скляною, зійшлись до кінця, без смужки, без піщаної щілини.
Йому наснилась власна кухня. На плиті стоїть турка, піна піднімається сама, мама зніме її за мить до краю й розіллє у два кухлі, великий і малий. За столом сидить батько, я
Але він знав, що то не купа.
— Це не купа, — сказав він тихо вголос, щоб не розбудити Клару. — Це ми.
А далі не помітив, коли заснув.
Заснув не так, як засинають від підсипки, коли хтось вимикає світло, і не так, як засинають із вставленими батарейками: раптово, на чотири секунди чи на дев'яносто діб. Просто втомився, як втомлюються люди, що довго несли вантаж й нарешті поставили його на землю. Голова схилилась на підвіконня, де від лампи нагрілось скло, і обидві повіки: і та, що була власною, і та, що була скляною, зійшлись до кінця, без смужки, без піщаної щілини.
Йому наснилась власна кухня. На плиті стоїть турка, піна піднімається сама, мама зніме її за мить до краю й розіллє у два кухлі, великий і малий. За столом сидить батько, я
0 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВидалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати