Син Артара 18+

Віслон Веймер

30.12.2025, 12:42:59

Під час читання цього епізоду мене не полишало відчуття теплої, живої напруги, ніби я сидів у тій самій задушливій таверні й ловив кожен запах, кожен погляд, кожну зміну інтонації. Мене захопила ця груба, шумна, справжня атмосфера, на тлі якої народжується щось надзвичайно крихке й важливе, і контраст між сміхом, байками та раптовою тишею в кутку вдарив дуже точно. Момент із запахом відчувався майже фізично — нудота, слабкість, холодний піт прийшли разом із героїнею, і я відчув її розгубленість і страх ще до того, як пролунали слова Барнабі. Саме його репліка впала, як важкий камінь у воду, і від неї пішли кола — шок, недовіра, тремтіння, а потім повільне, майже болісне усвідомлення. Реакція Каєна зворушила своєю щирістю: у ній було і заціпеніння, і внутрішній спалах світла, і глибокий інстинктивний захист, який відчувався не гучними жестами, а тихим обійманням. Наприкінці мене накрило відчуття тривожної ніжності й крихкого щастя, коли страх і надія злилися в одне, і стало ясно, що після цієї ночі жоден із них уже не залишиться колишнім.

Інга Вальмор

16.11.2025, 19:20:06

дуже класно пишете!!

Кіт Анатолій

16.11.2025, 19:45:03

Дуже цікава книга❣️❣️❣️

Віслон Веймер

16.09.2025, 09:44:06

Цей розділ пробиває на емоції так сильно, що навіть після прочитання відчуваєш, ніби серце ще не може вийти з того напруженого ритму. Спершу ти посміхаєшся, бачачи Артара безпорадним у світі дитячого хаосу, і ця сцена розтоплює лід у самій Луні, змушує її впустити нове тепло. Потім усього кілька фраз про свято, про змішану кров, і все перевертається з ніг на голову — вона вперше бачить Каєна не ворогом і не образом, а живою, справжньою силою, якою захоплюється власний клан. І в той момент, коли усвідомлення тільки починає проростати в ній, удар приходить жорстко і безжально — крик дракона, падіння, кров, біль. Від розслабленої, майже родинної сцени ти різко падаєш у безодню відчаю й провини, разом із Луном відчуваючи, що це не просто рана на тілі Каєна, це шрам на її душі. І ця емоційна гойдалка настільки сильна, що залишає післясмак тривоги й тяжкого запитання — чи зможе вона коли-небудь пробачити собі.

Віслон Веймер

09.09.2025, 16:25:02

Твій уривок пройнятий такою густою напругою, що здається, наче повітря довкола героїв можна різати ножем. Я відчув у ньому той момент перелому, коли холодна гра поступово перетворюється на щось глибше і небезпечніше, і це справляє дуже сильне враження. У Каєна кожен жест здається мінімальним — тихий дзвін келиха, шматок яблука, слово «пара» — але саме в цих деталях ховається справжня влада, ніжність і загроза водночас. Атмосфера за столом, раптова тиша, різні реакції родини — усе це створює відчуття, ніби ми самі сидимо серед них і спостерігаємо за народженням нової реальності. Луна в цьому всьому виглядає крихкою, але жива її внутрішня боротьба зачіпає до болю: страх і ненависть поступово змішуються з розгубленістю і невідомим теплом, що її лякає ще більше. Сцена тримає на емоційній межі — вона і про владу, і про визнання, і про небезпечну близькість, від якої неможливо відвернутися.

Наталія Шевченко

02.09.2025, 21:30:01

Якщо є характер, переконання - то все залежить від неї.І врешті решт- злетіти високо і скласти крила- це теж варіант..

Христина Вілем

31.08.2025, 18:45:27

Вітаю з новинкою!

Белла Ісфрелла

31.08.2025, 18:26:04

Вітаю з новинкою. Люблю книги про драконів:)

Romik Нate

31.08.2025, 18:19:06

З новинкою!!

Кіт Анатолій

31.08.2025, 15:25:58

Вітаю з новинкою✌️

Сергіель Краель

31.08.2025, 14:19:54

Вітаю з новинкою!