3 073
Шелл. Хроніки загубленого щоденника 18+
В процесі ·
248 стор.
· Повільно оновлюється
Анотація до книги "Шелл. Хроніки загубленого щоденника"
Світ, який Шелл звикла називати реальністю, виявляється лише уламком чогось значно більшого. Усе змінюється після випадкової зустрічі у стародавньому храмі, що відкриває їй шлях у Вимір Демонів. Там вона стикається з істотами, які не вписуються у звичні уявлення про добро й зло: напівдемоном, що бореться з власною природою, демоном, загублений у тіні минулого, та янголом, який більше знає про пітьму, ніж про світло. Вони стають провідниками Шелл крізь часові потоки, і разом розкривають таємниці, що здатні змінити не лише їхні долі, а й долі різних світів.
Темне фентезі про долю, довіру та силу вибору.
p.s. Буктрейлер оновлено! Озвучка: Vivian Rose
Темне фентезі про долю, довіру та силу вибору.
p.s. Буктрейлер оновлено! Озвучка: Vivian Rose
Зміст книги: 28 глав
Останнє оновлення: 8 дн. тому
73 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЗ захопленням ділюся чудовою новиною — я отримала відгук https://booknet.ua/reader/vdgukirecenz-na-prochitan-knigi-b428992?c=4764752&p=1 від талановитої авторки Наталія Савінова (SiN eVa)
Ваша підтримка надихає мене та дає сили для створення нових розділів. Буду дуже вдячна за ваші коментарі, вподобайки та будь-які прояви зацікавленості!
Добрий вечір Лекса!
Справді кажуть, що від любові до ненависті один крок. Так і сталося із Шелл. Стерли спогади, вірніше, підмінили їх, і почуття любові змінилося на гнів.
Тут, схоже, два змовники сильно прорахувалися. Сильний гнів може повернути пам'ять та спогади. Тож я з нетерпінням чекаю ранку та чергового протистояння Шелл та Вадміра. А перший раунд закінчено. Чудовий вийшов. Вадмір дражнить, а Шелл атакує. Мені це протистояння дуже сподобалося.
Віталій Козаченко, Дорого часу доби, Віталію! Як завжди, дуже вдячна Вам за такий цікавий, розгорнутий коментар (人 •͈ᴗ•͈) Так, з цими стертими спогадами пішло все не туди, втім, про ненависть Ви все правильно зауважили) Ну, мабуть, ранок буде трохи не там, як Ви думаєте, але сподіваюсь буде й далі цікаво. ( ꈍᴗꈍ) Дякую, що читаєте.
Бережіть себе! Безмежного натхнення, внутрішньї рівноваги та наснаги! Мирного неба!
Доброго ранку!
Ви прекрасно передали різницю в моментах, коли Шелл перебувала поруч із Біллі в мотелі, де вона більше розмірковувала, що робити і як бути, і поруч із Вадміром у будинку Каї, де вона довіряла почуттям і діяла на інстинктах, будучи більш живою та справжньою. Також інтригує той факт, що Вадмір не дав договорити Сестрі щось важливе, напевно, пов'язане з коханням напівдемона до смертної, адже він не може просто так тікати від своїх інстинктів, тим паче, що видно, як і Шелл йому подобається.
Віталій Козаченко, Доброго ранку, Віталію! Як завжди, сердечно Вам дякую за Ваші коментарі (人 •͈ᴗ•͈) Надихаєте мене не зупинятися!)
І я щиро радію, що Ви вловили оці грані відчуттів та почуттів Шелл і різницю між ними до Біллі й Вадміра. Насправді я так і задумивала, щоб ці паралелі можна було порівняти!)
Ну, а для Вадміра ця дівчина теж загадка. Бо її поведінка для нього часом незвична. Він розуміє, що на неї має вплив демон Зепар, і тому її так тягне до нього. Тож він не вірить поки, що її почуття справжні. Втім, Вадмір, як будь-який демон, міг би нею скористатися, але ж ні... Його людяность допомагає йому тримати себе в руках і, попри все, бажати лише одного: захистити цю дівчину, допомогти їй. До того ж за своєю сутністю він — бунтар, і не хоче підкорятися волі свого батька та становитися демоном. Так якось...
Спокійного, мирного дня Вам! Безмежного натхнення! Бережіть себе.
Доброго вечера, Лекса!
Бувають ситуації, коли краще приймати те, що є. Вміє Вадмир читати її думки — і нехай читає. У тому місці, де вона опинилася, це може допомогти у важкій ситуації. Шкода, що Шелл цього не розуміє. Не можна прирівнювати звичайну людину до напівдемона. Для мене її прохання рівносильне вимозі не дивитися (або щось пов'язане з іншими почуттями). Це одна з його здібностей, і якщо Вадмир припинить нею користуватися, він стане слабшим. Мені здається, це прохання є помилкою. Хоча я дуже добре розумію, чому вона про це попросила.
Бережіть там себе.
Віталій Козаченко, Доброго часу доби, Віталію! Дуже дякую за Ваші, як завжди, цікаві думки й те, що продовжуєте читати (人 •͈ᴗ•͈) Ну насправді ця здібність у Вадміра не обов'язкова, це не одне й те що дихати, або бачити. Ан та Атес — так, постійно чують думки Шелл, бо вони з нею пов'язані, і мають спостерігати за нею 24/7 /десь про це в тексті наче було. Або ще буде/ А от щодо Вадміра... Він просто влазить у думки Шелл, коли не розуміє її поведінку. Тож, так, це іноді корисна здібність, і випадок з дивною тінню в душовій — тому приклад. Але коли постійно він копирсається в її думках... навіть коли загрози немає... Ну не знаю... Мені б це точно не сподобалося)
Дякую, Ви теж себе бережіть! Спокійного вечора! Мирної ночі!
Історія Каї зачепила. Ні в ад, ні в рай потрапити не може. Застрягла у поселенні Тіней. Шкода її. Поки що не зрозумів, пожартував Вадмір, що за допомогою Шелл можна все виправити, чи ні. Сподіваюся, можна. Зазвичай такі випадкові зустрічі виявляються зовсім не випадковими. Може, дійсно зможе допомогти.
Як Біллі і Шелл у мотель потрапили, теж встиг сьогодні прочитати. Здається, навіть сама природа і доля проти їхніх стосунків. Ну, це й зрозуміло. Із нав'язаними почуттями щастя точно не буде.
Картинки одна краща за іншу.
Віталій Козаченко, Так, історія Каї, на жаль, страшна. Щодо їх подальшої долі й чи можна їй справді допомогти, поки спойлерити не буду. Але рада, що ця персонажка зачепає. Насправді не дуже люблю ділити все на чорне й біле, життя має багато відтінків, як і люди. Тому, напевно, всі персонажі в мене своєрідні, мають свої вади, але сподіваюсь, що саме через це вони не штучні.
Щодо Біллі... Ну, є люди, які пиходять в наше життя й залишаються. А є такі, хто приходе, щоб чомусь нас навчити, а потім йде... Напевно, Біллі потрібен Шелл, щоби вона щось зрозуміла. Але поки вона намагається підлаштуватися під обставини. Так якось).
Красно дякую, Віталію, за коментар й те, що читаєте(人 •͈ᴗ•͈) І дуже приємно, що колажі подобаються)
Затишного вечора! Мирної ночі! І невичерпного натхнення!
Яке ж класне продовження вийшло. Не лише Шелл замінили спогади. І чим далі, тим сильніше це проявляється. Дуже багато хто зараз живе не своїм життям, зі спотвореними почуттями. Роблять те, чого у звичайному житті ніколи б не зробили.
І Шелл ці моменти та нестиковки помічає, завершуючи складання пазла. Для неї все очевиднішим стає, що щось не так. Ну не можуть двоє людей не пам'ятати місця, де мали зустрітися. І схоже, відповіді шукає вже не лише Шелл. От цікаво, Ан доклав до цього руку? Допомагаючи пригадати. Чи просто спостерігає?
Тихого Вам вечора. І всього найкращого. Дякую за цікаву історію.
Віталій Козаченко, Віталію, дуже дякую Вам за такі цікаві роздуми (人 •͈ᴗ•͈) Ви добре вловлюєте те, що я намагалася ніби між рядків показати. Щодо Атеса й Ана... Ну, скажу так, кожен із них по-своєму мав вплив на всі події. Що з того вийде — побачимо далі).
Опис Поселення Тіней у цьому уривку просто зачаровує! Вам вдалося передати унікальну атмосферу цього місця: від сірої, занедбаної бруківки і кам’яних плит до похилих, покинутих будинків, які нерухомо застигли у мовчазному очікуванні.
Дуже вразило, як ви через маленькі деталі зуміли передати не лише зовнішній вигляд, а й емоції, які викликає це місце: тривогу, напругу і водночас якусь магічну привабливість. Відчуття, ніби ти сам опиняєшся у цьому світі, де кожен звук і кожен рух нагадують про небезпеку, що чатує в тіні.
А ще сподобався перехід до помешкання старшої сестри Вадміра. Таке місце — це безумовно велика знахідка. Мені воно дуже сподобалося, як і Каї.
От цікаво, про що ж вона хотіла сказати...
Віталій Козаченко, Віталію, безмежно дякую Вам за такі теплі, чарівні коментарі! Надихаєте не зупинятися! Радію, що Поселення Тіней вдалося гідно передати, й ви все відчули та уявил. Бо над його описом я билася дуже довго, тож не дарма старалася)
О, Каї дуже неоднозначна персонажка, як на мене. Можливо, вона ще здивує!) Як і її помешкання.
Бережіть себе. Хай все й Вас буде добре(人 •͈ᴗ•͈) Мирного неба!
Дізнатися історію Вадмира було надзвичайно цікаво. Але найбільше вразила можливість вибору. Добра чи зла. У житті часто можна почути, що в людині є і темрява, і світло. Добро і зло. І залежно від того, якого вовка годуєш у собі, той і перемагає. Ви дуже вдало використали це в сюжеті. Вибір, підтверджений вчинком. Що може бути складнішим для людини. А для напівдемона... А ще стало цікаво, що там Ан шукає. Легкий натяк наприкінці розділу одразу захоплює інтерес.
Віталій Козаченко, Доброго часу доби, Віталію! Так, Ви все правильно відчули, щодо Вадміра й моєї філософії тож радію, що мені вдалося все це гідно подати. Насправді в цій історії між рядків багато сенсів закладено, ті, хто хоче бачити — побачить. Дякую Вам, що я почута (人 •͈ᴗ•͈)
Ось цікаво влаштована свідомість Шелл. Вона не дивується ангелу, демону і напівдемону, проте дуже здивувалася виміру демонів. Напевно, тому, що раніше про нього не чула. Цікава задумка. Як і відсутність там транспорту. Уявляю, скільки Шелл довелося пройти додому. Ну хоч поговорити по душах змогли. До цього я теж думав, що в цей вимір її перетягнув Ан чи Атес. А виявилося, що вона сама сюди потрапила. Цікаво, як Шелл це вдалося. Класно сюжет закручено. Читати одне задоволення. Дякую за цікаву історію.☺️
Лекса Т. Кюро, Мені здається, що зараз там хороший баланс між сприйняттям і здивуванням. Якщо Шелл не буде нічому дивуватися, це буде дивно. А якщо вона буде шарахатися від усього, то не зможе запам'ятати Вадмира. У Вас зараз нормальний баланс. Але це лише моя думка.
Тейлор — дуже гарна подруга. Вона все знає про Шелл і допомагає пригадати минуле, як тільки може. Але Шелл відчуває, що щось не так. Важко нав'язати нову реальність, тим більше, коли таємничий незнайомець залишив такий глибокий слід у душі. Я б теж шукав відповіді. Задум стерти татуювання навряд чи вдасться. Щось мені підказує, що воно магічне.
Ось цікаво, хто ж це там з'явився так раптово і від кого Вадмир так намагається захистити Шелл. І що за дозвіл потрібен? Цікавий персонаж. І чудово описаний. У мене він викликає відчуття небезпеки. Подивимося далі, хто це.
Турбота Вадмира про Шелл чудово показує, що в ньому є багато хорошого. І Шелл це хороше і добре все більше в ньому пробуджує. А те, як названий нічний прийом їжі, — це клас. Взяв на замітку. Гарна у вас виходить історія.
Бережіть там себе. Тихого вам вечора, Лекса. І вашим близьким.
Віталій Козаченко, Добрий ранок, Віталію! Щиро дякую за, як завжди, розлогий відгук(人 •͈ᴗ•͈) Так, Шелл пробуджує у Вадміра людяність, з нею він забуває, що він напівдемон. Все його єство прагне її захистити. Чому це так — пізніше стане ясно.
В цій історії трохи намішано всього, і містичних істот також, тож зустріч з цією істотою невипадкова.
Дякую, Ви теж бережіть себе та своїх близьких. Хай у Вас все буде добре.(人 •͈ᴗ•͈)
Пам'ять можна стерти. Замінити спогади. Але людину таким чином не переробити. Звички й відчуття, пристрасті й антипатії залишаться такими ж, як і раніше. Або з часом себе проявлять. Мені зараз Шелл нагадує дитину, що збирає пазл із власних відчуттів. І картинка в неї виходить дедалі краща. Чекаю з нетерпінням моменту, коли вона зрозуміє, що до чого.
Чудовий розділ вийшов!
Віталій Козаченко, Щиро дякую Вам, Віталію, за Ваші класні роздуми. (人 •͈ᴗ•͈) Все так і є. Як би Шелл не намагалися нав'язати іншу реальність і нову роль, вона відчуваєш, що все це не її. Втім, в новій реальності показано що було б, якби вони з Вадміром не зустрілися. Це як «ефект метелика». Далі буде!)
Спокійного, продуктивного дня Вам! Гарного настрою й мирного неба!
Демон є демон. Хоч і наполовину. Ну хто ж так дівчині, тим паче гарненькій, так прямо про її вразливість говорить? Я вже думав, Шелл йому обличчя подряпає за таку відповідь. І це після його слів про те, про що вона думала, коли вдруге до храму прийшла. Забавне поєднання виходить: з одного боку, він їй подобається, а з іншого — часом вона його прибити хоче. Хоча, може, тому й подобається. Небезпечний, непередбачуваний і незвичайний. Чудова глава вийшла!
Віталій Козаченко, Дуже дякую Вам за відповідь (人 •͈ᴗ•͈) У першому варіанті книзі дат не було, лише позначки «тоді» й «тепер». Моя творча подруга мені підказала додати дати та дні тижня. Ось тому я дуже ціную розгорнуті коментарі своїх читачів. Вони допомогають покращувати книгу.
Ще раз дякую Вам.
Яка все ж таки Шелл недогадлива. Навіть я одразу здогадався, хто такі Ан і Атес. Вони були поряд з нею і навіть давали підказки. Спишемо на легкий шок від подій. Було дуже цікаво дізнатися про батька Вадміра. Але я так розумію, кожен сам відвойовує собі місце в ієрархії демонів. Дуже гарний розділ.☺️
Віталій Козаченко, :) Іноді Шелл догадлива там, де не треба) Втім, ми всі не ідеальні.
Віталію, щиро дякую за, як завжди цікавий, надихаючий коментар!
Бачу, що Ви читаєте швидше, ніж я пишу. Треба буде прискорюватися)
Бережіть себе(人 •͈ᴗ•͈) Гарного, затишного вечора! Мирної ночі!
Вражаюча книга , мені подобаються такі історії читаю далі ❣️❣️❣️
Людмила Рудніченко, Щиро дякую за коментар (人 •͈ᴗ•͈)
Кохання — то найсильніша зброя! Тут я повністю згоден. Воно може здолати усі перешкоди! Навіть стерту пам'ять.
Шелл дуже добре тримається, як для людини, що не пам'ятає трьох останніх днів. Послідовно та методично намагається відновити спогади. Чекаю з нетерпінням, коли вона все зрозуміє. І от цікаво, що ж то за татуювання.
Продовження вийшло досить цікавим. Дякую.
Віталій Козаченко, Дякую Вам за побажання та розуміння(人 •͈ᴗ•͈) Навзаєм.
Добрий вечір, Лекса! Вигнання біса з Шелл відмінно вийшло. Як і її підколки Вадміра. Якби дурниць не робили й не стирали їй пам'ять, то, певно, вони б швидше подружилися. А так відчуваю, що спершу хтось відгребе від Вадміра, а потім цьому "комусь" Шелл ще щось повисмикує. Уявляю, як розсердиться, коли дізнається. Вона вже зараз здогадується, що щось не так. Ілюстрації чудово доповнюють розділи.
Тихого та мирного вам вечора. Бережіть там себе!
Віталій Козаченко, Віталію, добрий вечір! Сердечно дякую Вам за Ваші емоції та цікаві коментарі(人 •͈ᴗ•͈) Змусили посміхнутися) Ну не думаю, що в цій історії буде щось геть нове, але сподіваюся, що мої персонажі час від часу будуть підіймати Вам настрій, бо я люблю тонкий гумор. Щодо пам'яті Шелл... ну комусь же це було вигідно) А Вадмір, безумовно, дасть прочухана всім, хто до цього причетний... Звісно, якщо сам згадає!)
Дякую за побажання (人 •͈ᴗ•͈) Ви також бережіть себе та своїх. Мирного неба! Тихой ночі!
Ох і протистояння закручуються. Ангел з демонами, Шелл з Вадміром, Ан з Атесом і Шелл проти всіх...родзинку додає стан Шелл. Вона в такому стані якось запросто приймає існування янголів і демонів. І схоже, цьому вже вірить. Або починає вірити. Зумівши підняти брову, вирішила навіть вимагати пояснень. Щось мені підказує, що з її характером вона не залишиться в боргу за глузування. Блискучий розділ!
Віталій Козаченко, Віталію, добрий день! Ґречно дякую Вам за Ваші щирі роздуми та таку ретельну увагу до моєї книги(人 •͈ᴗ•͈) Ну, Шелл — дівчина, яку завжди цікавило щось незвичне, містичне, тому, напевно, її і не дуже здивувало існування інших істот (може, на підсвідомості,вона навіть на це сподівалася). Що з всього цього вийде — побачите далі).
Гарного настрою! Спокійного дня! Мирного неба!
Зазвичай я читаю по кілька розділів і тоді вже пишу коментарі, але тут інша справа – історія настільки захопила, що неможливо відірватися! До того ж, із такими чудовими візуалізаціями. Те, як Шелл сприймає ситуацію, мені дуже імпонує. Особливо її реакція на голоси, які лунають нізвідки. Вона не боїться здатися божевільною, а вперто йде вперед у пошуках відповідей. Шикарна героїня! Та й загалом персонажі пропрацьовані на відмінно – читати дуже легко. Цікаво, як вона спробує пояснити собі зустріч з Аном та Атесом. Сюжет просто приголомшливий!
Віталій Козаченко, Віталію, сердечно дякую Вам за теплий відгук і Ваші щирі враження. Дуже люблю всіх своїх персонажем, тому намагаюся відчути кожного, коли пишу, щоб було щиро, не штучно.
Візуалізації — це моя слабкість, не можу без них, хоча деякі читачі не дуже люблять картинки в тексті. Шелл чекає попереду багато пригод, бо це поки перша книга, а я планую трилогію. Вона поки що в процесі, а я не дуже швидка авторка, бо одночасно працюю над двома книгами. Втім, якраз мої віддані читачі допомогають мені не зупинятися. Ще раз дуже дякую Вам за підтримку й цікавість до книги!
Бажаю Вам творчої наснаги та безмежного натхнення! Мирного неба!
Який цікавий початок! Деталізовані описи місця дії, завдяки яким легко уявити навколишню обстановку. Дівчина, що шукає розради в храмі, а натомість знаходить незрозуміле й лякаюче видіння. Лякається, тікає, а потрапивши під дощ, вирішує повернутися, щоб розібратися, що ж то, блін, було...
Посмішила реакція героїні. Але потім подумав і зрозумів, що й у мене такі знайомі були. І їх це заводило у вельми кумедні ситуації. Тож думаю, і Шелл у пошуках відповідей вскочить у халепу, з якої важко буде вибратися. Чудова книга!
Віталій Козаченко, Добрий вечір, Віталію! Красно дякую Вам, що почали читати мою книгу. І окрема дяка за розгорнуті коментарі та теплі слова(人 •͈ᴗ•͈) Чесно, дуже приємно бачити свою історію очима іншої людини) Це надихає не зупинятися!) Так, є такі люди, як Шелл, в моєму оточені теж) Радію, що вдається добре передати її думки та емоції. Дуже люблю деталізацію.
Сподіваюсь, Вам буде цікаво й далі.
25. Побічка в еліксира ще та) Тепер Шелл має тримати свої емоції під контролем, щоб не спалитися...))) Вадмір, який усміхається, щось новеньке))) Йому личить)))
Дякую за цікаву проду!)
Лекса Т. Кюро, ❤️❤️❤️
24. Класнюче продовження! Обожнюю їхні перепалки, іскри так і летять))) Розумію Шелл в її бажанні докопатися до правди перш ніж щось робити. Й доводи вона логічні приводила)) Цікаво, що Вадмір таких речей не розуміє. Ну, він же ж демон, йому можна...))
Від того птеродактеля, "я знаю, де ти живеш" та гри, що не вартує свічок випала просто))) Дякую) Підняла настрій)))
Розмова в кінці заінтригувала. Той еліксир небезпечним може бути? Ох, але з двох лих вибирають...
Дякую за продовження) Натхнення тобі мішок(〃^ー^〃)
Ханна Трунова, Добрий ранок, моя Сонячна (づ￣ ³￣)づ Щиро дякую тобі за коментар та побажання. Навзаєм (~￣³￣)~
Ти теж підняла мені настрій!) Я коли перечитували старий варіант цієї книги й побачила там фразу «я знаю, де ти живеш»), одразу пригадала, як ти такі ж слова Єві казала, посміялася)) Прямо містика якась)) Ото думки зійшлися)
Намагаюся показати, як світосприйняття Вадміра та Шелл відрізняються. Він живе у Вимірі Демонів, і бачив вже багато чого дивного за життя, проте тягнеться до земного, більш передбачуваного, на його думку, тому й сприймає слова Шелл за чисту монету), й через це часом тупить) А Шелл, навпаки, хоч і жила в звичайному світі, але завжди тягнулася до казок та містики, тому й видає різні перли). Далі ще про це буде...
Обіймаю тебе міцно ʕっ•ᴥ•ʔっГарного настрою!
Дуже круті ілюстрації та цитати під ними - ви постаралися на славу!
Night Rain, Щиро дякую за Ваш коментар!
23. Зізнатися, це було неочікувано, але так навіть краще!))) Вадмір тут розкрився з іншого боку — як справжній гамнюк, харизматичний бед бой. А Біллі... Він мені сподобався: такий стриманий, виважений. Гнівні спалахи Шелл продовжують напружувати. Щось в ній темний бік загрався.
Розмова в кінці як завжди супер!
Дякую за цікаве продовження! Чекаю на розмову Шелл із Вадміром на свіжу голову)
Ханна Трунова, Привіт, моя Сонячна. Сердечно дякую тобі за те, що читаєш і коментуєм (づ￣ ³￣)づ Це дуУууууже надихає!
Трохи переживала, як сприймається така зміна Вадміра) Ти та Єва — ви мене заспокоїли (人 •͈ᴗ•͈)
О, ти правильно Біллі відчула. Він стриманий, чемний, до того ж має впливого, деспотичного батька, а в їхньому світі — багатіїв та влади — потрапити на сторінки жовтої преси — це дуже погано. Тож він намагався вгамувати Шелл як міг)
Радію, що тобі подобаються розмови Ана та Атеса)) Вони поступово почнуть і в самій історії з'являться — в них обох важливі ролі)
Вже працюю над продовженням. Дякуюююю(~￣³￣)~ Натхнення та спокою тобі (人 •͈ᴗ•͈)
22. Який палкий розділ! Прямо в стилі слоу бьорн...))) "Коли ж вони нарешті поцілуються?!" - прямо хотілося кричати))) Тримаєш напругу, тримаєш...))) Але колись Вадмір все-таки здасться, хіхі))) Натхнення тобі! ❤️ З нетерпінням чекаю продовження)))
Ханна Трунова, Розумію, в мене так само. Тримайся (人 •͈ᴗ•͈) Я буду чекати стільки — скільки треба (~￣³￣)~
Атмосферний розділ з переміщенням Шелл! Тут мені напрочуд добре відчулися усі її емоції. Й роздратування, і прощення. Її жіночність, коли Шелл переймається, що незручну для неї ситуацію побачив хлопець. Описи одягу, і звісно той контакт, який налагоджуються. Відчуття які починають проявлятися у неї щодо Вадміра. Також атмосфера кафе, антураж, музичний автомат. Круто! Ну і звичайно зустріч із жінкою, яка викликає страх. Дуже колоритний образ! Порівняння із зламаними скрипками мене взагалі вразило! Тонко, й максимально влучно передано, на мій погляд. Дякую за чергову захоплюючу главу!
Микола Давидкін, Миколо, добрий день. Сердечно дякую Вам за Вашу увагу до моєї книги й такі емоційно-цікаві розлогі коментарі! Дуже ціную той час, що Ви приділяєте моїй книзі, й Ваші думки вголос! А ще радію, що Вам цікаво).
Ох, не позаздрити Шелл! Мені ще з попередніх розділів добре передалися її емоції. Добре, що вона відчуває, що щось тут не так. Розуміє - це не зовсім її життя. Коли Ті розпочала привідкривати Шелл завісу подій, її зустрічі, одразу згадалися слова Вадміра про хіть. Я поки не розгадав загадку зі зміною, але є здогадка, що можливо це варіації подій в залежності від обраного у майбутньому шляху. Ще й схоже Атес прямує до неї. Мені знову чудово уявилися описи емоцій Ті. Як вона сидить у позі лотоса, й при цьому відповідає. Підіймає брову, або раптово вибухає припущеннями. Ще раніше хотів написати, що на мій погляд Вам чудово вдається тримати динаміку оповіді, розкривати деталі й при цьому не залишаючи нічого зайвого в сюжеті! А ще сподобалися образи Шелл та Біллі під час зустрічі. В плані невимушеного, але водночас цікавого одягу. І окремо те, що це об’ємна історія у якій заплановано кілька томів. У мене завжди була асоціації, що книга має бути великою. Роман, або серія книг. У мене майже всі оповідання, що написав народились завдяки конкурсам. А так, все ж лишаюсь не байдужим до об’ємних робіт. Дякую за черговий атмосферний розділ!
Микола Давидкін, Щиро дякую Вам за теплі слова підтримки! Радію, що мої герої подобаються, а події не всі передбачувані. Проте може сказати, що хід Ваших думок у правильному напрямку!) Далі буде все поступово вставати на свої місця, проте до розгадок головних загадок ще не скоро, на жаль. І, так, ця історія була великим за обсягом романом, але я вирішила роздробити на томи. Поки не знаю, що з цього вийде¯\_(ツ)_/¯
Ніколи не писала на замовлення чи для конкурсу, бо тоді в мене натхнення зникає, під примусом не можу. Та й письменництво для мене все-таки хобі. Я відпочиваю, коли пишу.)
А от короткі твори — це ще теж писати треба вміти, і Ви з цим дуже гідно справляєтеся. До того ж вони у Вас сповнені добра та світла, а це важливо для нашого світу! Дуже важливо!
Цікава, як завжди легка у прочитанні глава! Мені добре відчулося здивування Шелл, коли вона дізналася щодо власних світлих й темних. Знов ж таки, легкий, живий та змістовний діалог з Вадміром. Добре відтворюються в уяві їхні емоції, міміка. Відчувається внутрішні переживання Шелл, коли вона стоїть занадто близько до Вадміра. Те що вона відчуває потяг до нього, й водночас до часу стримує себе. Також мені видався атмосферним моментом, коли Шелл споглядає на порожнє місце, де свого часу сидів Атес. Круто! Й звісно сама атмосфера в цілому, й те, як прописані емоції у діалозі Ана та Атеса. Із задоволенням прочитав продовження! Перші асоціації, які виникли при згадці Баала описав у відповіді на відгук під Віллоу ) Там просто як раз співпало з думками та змістом коментаря ) Дякую Вам і тихої, мирної ночі!
Микола Давидкін, Сердечно дякую Вам за Ваші прекрасні коментарі та теплі побажання, Миколо. Рада чути, що мені добре вдається передати емоції та відчуття героїв, що читачі їх відчувають. Що вони в мене не штучні.
Зараз гляну про Баала).
Безмежного натхнення, творчої наснаги та мирного неба! Хай все, що Ви робите приносить Вам радість та задоволення.
Мені дуже сподобалася атмосфера приміщення. Вона ще більше розкрилася, як на мене. Оця чорнеча за вікном, ніби космос без зірок, неначе ця кімната перебуває у місці відстороненому й не звичному нам. Також порівняння думок із листям, що змішалося та поглядами-птахами, які тріпочуть кімнатою. Класно! І звичайно, на мій погляд дуже реалістичний діалог. Розумію почуття Шелл. Є думки, які вона не готова була відкривати Владміру, принаймні зараз. Дуже сподобалася ця глава!
Ви також бережіть себе! В мене близькі друзі живуть на Солом'янці, й я на жаль знаю, що там чи не кожна неспокійна ніч суцільний стрес для людей ( Дякую Вам за добрі слова! Тримаймося й врешті все неодмінно буде добре!
Микола Давидкін, Добрий ранок, Миколо. Безмежно дякую Вам за Вашу увагу та Ваші теплі слова! І за те, що читаєте та коментуєте. Дуже цінує це.
Класний розділ! Атмосферний колаж одразу налаштував на майбутню главу, а ще сильна фраза на початку. Можливо це пролунає дивно, але я насправді вірю у те, що Владмір розповів Шелл. Що існує невидима боротьби за людей. Часто кажуть, чому Бог якщо він всемогутній не може помахом руки зупинити війни, припинити вбивства, залишити у світі лише добрих людей. Я гадаю, що він може, але існує певний баланс та правила (домовленості) про які нам не відомо. Й власне боротьба за людей. Десь поза нашим зором відбувається протистояння небес та безодні, а в нашому світі боряться між собою люди світла, темряви, сірої моралі. По суті янголи та демони, добро й зло, в залежності від порядності, життєвих принципів і того, що переважає у їхніх душах. Вибачте за філософський відступ, зараз про розділ напишу )
Я ще минулого разу хотів також побажати Вам тихої, мирної ночі, але коментар був такий довгий, що забракло символів, і в цей раз також забракло місця для важливих слів. Тому бажаю сьогодні окремим коментарем! ) Мирного неба, здоров'я й нехай усе буде добре! Книга насправді дуже захоплююча, атмосферна та цікава!
Микола Давидкін, Красно дякую Вам за добрі слова! Нехай вони повертаються до Вас сторицею! Бережіть себе. Мирного дня! Тихої ночі!
Чудовий розділ! Як на мене дуже класно передана розмову Шелл з Ті! Відчувається перейманння Шелл, її бажання знайти зачіпку, пригадати, розібратися. Також запитання та припущення подруги. Дуже живі, реалістичні. Напрочуд динамічна глава. Нічого зайвого, важлива розмова з доречними запитання, відповідями й емоціями. Мені насправді дуже сподобалося! І також гумор між янголом та Атесом наприкінці розділу ) До слово, чудово, якщо Атес не кардинально поганий персонаж. Геть поганим він мені і від самого початку не відчувався, просто що зробив трохи перепон, можливо навіть і з благими намірами, аби вберегти друга ) А також мені ще минулі рази дуже сподобалося, як він час від часу схрещує руки на грудях. Як на мене це крутий, атмосферний момент. Добре уявляється, й у доброму сенсі власне фішка персонажа.
І щиро дякую Вам за рекомендацію до “Сонця світ”! Дуже-дуже приємно!
Щодо відповідей на коментарі не переймайтесь будь ласка, все добре! Я все розумію, й спасибі, що відписуєте. До слова, читаючи гілку з відгуками, я зрозумів, що скоріш за все ми з Вами обоє Кияни ) Я з Голосіївського району. Народився, й виріс у Києві. )
Микола Давидкін, Миколо, добрий день. Я Вам дуже вдячна за такі розлогі коментарі. Приємно, що Ви добре відчуваєте моїх персонажів. І радію, що мені вдається передати все гідно. Атес — складний персонаж, проте якщо добре до нього придивитися, то він вміє дивувати) В цій історії все дуже не однозначно буде.
Планую розбити книгу на три частини, адже вийшла вона колись дуже великою, і, на жаль, я її тоді не закінчила, проте думаю, що зараз я її вдосконалюю, і вона стає саме такою, якою я мріяла її побачити!)
Дякую за розуміння (人 •͈ᴗ•͈) О, то ми майже з Вами сусіди) Я мешкаю з сім'єю в Солом'янському районі, і останнім часом ворог нас в спокої не залишає :(
Із задоволенням прочитав подовження! Ще вчора зазирнув до початку наступної глави, й відразу відмітив для себе колаж. Вони без перебільшення усі у Вас чудові, але в цьому мені відчулося особлива, у доброму сенсі дівочість. Ніби, як молоді жінки, дівчата щось ретельно підбирають, щиро, зі смаком, дбайливо, щоб було гарно, щоб подобалось. Також дуже сподобався опис кімнати та увага до деталей. Насправді затишно вийшло. Це вчора боявся помилитися, щодо кімнати Владміра і таки помилився, що то його ) Але сам інтер’єр до попереднього розділу дуже пасував. У цій главі зокрема сподобалася розмова, й опис Дрейка. Під кінець їхньої бесіди, взагалі супер круто відчулося турботливі ноти в його голосі, й емоції Шелл. І ті що вона показує, й ті що вирували в середині. Дуже реалістично! А ще вставки, які написані курсивом, й відповідають за думки. Круто. Ну і наприкінці розмова ангела з демоном. Атес звісно… “нє хароший чєловєк”, хоча й не людина ) Але нічого, думаю правда таки переможе ) О! Зовсім забув про візуал Шелл, який на колажі. Як на мене дуже класний образ! Ніжний, але не слабкий. Гадаю вона може бути слабкою, якщо поруч буде гідний чоловік. Дякую за черговий захопливий розділ!
Микола Давидкін, Щиро дякую Вам, Миколо, за такі розлогі коментарі! Дуже ціную це(人 •͈ᴗ•͈) Радію, що вдалося передати оту «дівочість»). А щодо Атеса, ну можливо, Ви ще змінити свою думку в майбутньому, адже я не дуже люблю радикально білих чи чорних персонажів!)
Щодо візуалу Шелл... Довгий час в неї не було прототипу серед акторок — я її уявляла, але не знала, як передати візуально, те, що створював ШІ мені не подобалося. А от коли подивилася фільм «Ножи наголо», то зрозуміла, що ось же моя Шелл))
п.с. Вибачте, що відповідаю не одразу. Останні дні важки були, моє місто знову було під атакою... Було не до мережі.
Бережіть себе. Спокійного, продуктивного дня! Мирного неба!
Захопливе продовження! Ще минулого разу хотів написати про кімнату Владміра. Як на мене вона дуже пасує власникові, зважаючи на його природу. У цьому розділі цікаво було дізнатися про напівдемонів, й звісно стати свідком вигнання біса. Якби не ритуал, схоже Шелл були б непереливки. Як завжди атмосферні образі та напрочуд живі діалоги! Історія тримає, й цікавість ще більше набирає обертів. Дякую Вам за цікавий, динамічний сюжет!
Микола Давидкін, Красно Вам дякую, Миколо(人 •͈ᴗ•͈) Ну, то не зовсім була кімната Вадміра), це ж Шелл так чомусь вирішила). Проте дуже радію, що вдалося гідно передати атмосферу. Ваши відгуки надихають!
Бережіть себе. Наснаги та Натхнення! Мирного неба!
21. Нарешті добігла до продовження і воно не розчарувало!))) Біллі закоханий по вуха, але щось мені в ньому підозріле... Дивна та парочка ще. Видно, знають Шелл, але чи це з того минулого, яке ілюзорне, чи з демонічного світу вони... А от і поява Вадміра. Мушу визнати, ефектна))) Класний він, з ямочками ще...) Ой, вже не дочекаюся їхнього ще одного знайомства...) Ну й закулісся, звісно, топчик. Думаю, печиво мойри не зацінять)
Молодчинка! Чекаю продовження)
Ханна Трунова, Безмежно дякую тобі, моя Сонячна за твої думки вголос(づ￣ ³￣)づ Вони для для мене важливі — ти знаєш! В чомусь ти маєш рацію!)
Вибач, що відповідаю не одразу, в нас тут сьогодні треш повний був вночі, відходимо:((
Продовжую мандрівку сюжетом. Чудовий опис похмурої кімнати! Класні порівняння. Сцена розмови, як на мене вийшла дуже захопливою! Чудово відчувалися емоції та небайдужість Владміра, й характери його друзів. Стан Шелл, на мій погляд передано дуже реалістично! Щодо колажів - вони насправді класні! Відчувається, що підбераєте їх, аби максимально передати читачеві те, що хочете показати. Так, як відчуваєте. Початкові фрази у кожному розділі завжди сильні. В одному реченні часом можно побачити набагато більше сенсу, ніж прочитавши деякі окремо взяті книги. Й діалог в кінці, як на мене чудовий задум і реалізація. Вони створюють та додають атмосфери і загадковості. І до слова суперечки між Аном та Атесом виглядають дуже цікаво, й додають окремого настрою. Ан з тонким гумором, Атес - із власним характером та манерою спілкування. Усі троє створюють контраст характерів та світобачення. Дякую за черговий захопливий розділ!
Микола Давидкін, А я Вам щиро дякую за такий розлогий, теплий коментар! Для мене все те, що Ви зауважили, дуже важливо (人 •͈ᴗ•͈). Ціную Ваш час та увагу, й радію, що мої персонажі чимось своїм чіпляють .
Світлого натхнення Вам! Мирної ночі!
Лексо, після двадцятого розділу двадцять перший, як затишшя перед бурею (сподіваюся). З одного боку стає більше зрозуміло про те, чому таке ставлення до Шелл, вона сама ніби трохи відкрилася з іншого боку, вона зрозуміла і земна. З іншого боку пояснення крилатих, що правлять долі, тепер цікавіше, як ви будете роз'яснювати сплетення доль, і чи можливо отримати щось хороше з цього.
Тонкий гумор, це ще один плюс вашої книги, люблю слухати цих вершителів доль... Мори точно зацінять печиво... ахахах, подобається відсилка до міфології (колись я зачитувалась нею).
Відчуваю, що двадцять другий розділ матиме трохи більше емоційності, і мого улюбленця...
Чекаю продовження!*｡･+(人*´∀`)+･｡*
Наталія Савінова (SiN eVa), Наталі, сердечно дякую Вам за те, що читаєте та коментуєте (~￣³￣)~ Ви допомогаєте зрозуміти мені, як сприймається моя книга. Дуже ціную це(人 •͈ᴗ•͈)
22 розділ буде про минуле Шелл та Вадміра), вже працюю над ним. А щодо цього розділу й наступних подій в теперішньому часі... в чомусь Ви праві, але не буду спойлерити).
Радію, що Вам подобаються «розмови за лаштунками»)) Ці двоє моя окрема любоффф)) Дуже люблю писати їхні діалоги) І міфологію теж люблю.
Бажаю Вам натхнення та більше часу для творчості! Бережіть себе. Гарного, спокійного дня!
Не позаздрити Шелл. Думки, що не йдуть із голови, хвороба, ще й цей дзвінок. То неможливо було не злякатися. Мені добре відчулися її переживання. Відчував, що вона таки зважиться поїхати туди, куди вирушила. І знову чудово передалася атмосфера костелу, де цього разу люди, снують неначе тіні, й стан хвороби переплітається з хвилюванням. Зустріч з незнайомцями також добре відтворилася в уяві. Колоритні, гарно описані персонажі. Із задоволенням читатиму далі! І до слова, візуалізації дуже гарні, й як на мене добре пасують атмосфері історії.
Микола Давидкін, І ще раз щиро дякую Вам за Ваші відгуки! Я дуже ціную Ваш час та увагу(人 •͈ᴗ•͈)
Спасибі, що похвалили колажі, адже це окрема робота до моєї книги, якій я теж приділяю не мало часу, як і цитати на початку, як і «розмови за лаштунками» в кінці кожного розділу.
Буду чекати Ваших нових вражень! Радію, що Вам подобається) А Атес с Аном — то взагалі мої улюбленці, дуже люблю працювати над їхніми діалогами)
Класне продовження!
“Вітер загадковості та занепокоєння”.
Опис храму і його атмосфери. І звісно розмова Шелл. Те, як несподівано пролунав голос за її спиною й сам діалог. Вкотре переконуюсь, що як не крути, а жінки більш уважні. Там де чоловік побачив би красиве обличчя, жінка ладна вловити для себе багато, здавалося не помітних деталей, і як на мене це чудово. Також дуже сподобалося, як описано очі співрозмовниками, їх прихований біль. У ході діалогу я повірив, що він той, ким назвався. Дуже реалістична розмова. Навіть не фільм подивився, а ніби постояв поряд. Затягує історія, насправді якісно написано й дуже занурює до сюжету!
Микола Давидкін, Як мені приємно це чути! Миколо, безмежно дякую за Вашу увагу й Ваші відгуки. Приємно знати, що мені вдається передати те, що замислювала.
Ви правий, жінкі більш уважніши до деталей та більш емоційні. Проте я часом заздрю чоловікам за їх логіку й вміння вимикати емоції та швидко збиратися.
Особисто я занадто уважна до деталей, і події в мене часто розвиваються не так швидко, як прийнятого в сучасному світі... тому періодами думаю, а не нудно моїм читачам це читати..? Проте не впевнена, що зможу по-іншому. Я вирішила на довгих книжках, де екнш був не на кожній сторінці... на жаль чи на щастя!)
Дістався продовження. Знаєте, мені випадало щастя читати кількох сучасних авторів, коли читаючи історію ти ловиш себе на думці, що ти не читаєш. Ти вже в ній! І Ваша схоже саме такий випадок. Але неповторний у плані власної фантазії. Читаючи, поринаєш у пригоду і це вже більше ніж книга. Можливо, це частково залежить від уяви кожного окремо взятого читача, але на мій скромний погляд це досягається за рахунок майстерності автора, та його бажання передали читачеві свою фантазію. Сюжет, який він бачить, донести його. Мені дуже сподобалося продовження! Діалог подруг, на мою думку вийшов більш ніж живий, дуже реалістично. Завершення глави інтригує. Поки не знаю ангели, чи демони спостерігають за Шелл, а можливо темні янголи. Але, як на мене прописано дуже класно. Я взагалі закоханий у динамічні сюжети, де кожне слово має значення і ти живеш в історії. Чудове продовження!
Микола Давидкін, Миколо, красно Вам дякую за такий розлогий та щирий коментар. Радію, що моя книга викликає такі думки та емоції, і дякую за таку високу оцінку. (人 •͈ᴗ•͈)
Перший варіант цієї книги був досить сухий. Зараз я її переписую, додаю описів та закриваю дірки в сюжеті. А Ваши слова надихають писати далі, і змушують зрозуміти , що я на правильному шляху.
Сподіваюсь, Вам і далі буде цікаво.
Бережіть себе. Натхнення Вам! Чекаю на нові розділи «Віллоу»!)
Нарешті я дістався Вашої творчості! Дуже давно хотів зазирнути, й ось видалася нагода. Чудовий початок історії! Перше, що мені добре відчулося - це власна атмосфера твору! Тут панує власний колорит із перших рядків. Мені добре уявилося дощове місто. Образ головної героїні одразу привернув до себе. У ній відчувається порядність, й водночас вона не нудна, із власною харизмою та характером. В мене вона одразу викликала симпатію. Також дуже сподобалася динаміка і стиль письма. Знову-таки, власна, класна манера та атмосфера. Ну і сюжет звісно. Додав книгу бібліотеки. Якщо не проти, за можливості буду потрохи читати та ділитися враженнями. Дуже зрадів, коли спробувавши повернутись на Букнет побачив, що Ви є на платформі )
Микола Давидкін, Миколо, сердечно дякую Вам за такий розгорнутий коментар!
Я теж дуже зраділа побачити Вас тут На іншому сайті зараз буваю рідко, частіше тут, бо тут більше можливостей з візуалізацією й відео, та естетичного оформленням тексту, що для мене є важливим.
Приходьте, як є бажання і час, буду завжди Вам рада!
20. Оце так спокуса! І думки, які складно контролювати. Видно, що закохана Шелл вже по вуха) А як у такого харизматичного Вадміра не закохатися? ;)
P.s. Бентежить , що ці двоє, ангел та демон, торочать вічно про початок кінця. З Вадміром якесь пророцтво пов'язане, чи що?
Ханна Трунова, Щиро дякую тобі за твої думки вголос, моя Сонячна(~￣³￣)~ Бачу, й тебе Вадмір зачепив!) Сподіваюсь, він вас всіх потім не розчарує) Бо у напівдемона є й темний бік, який ми ще не бачили.
Спойлерити тут не можу, проте майже в усіх фентезі є якісь таємниці, і ти це знаєш. Моя історія — не виключення, та, можливо, іноді передбачувана, проте сподіваюсь хоча б щось в ній буде унікальним).
Більш за все мені подобається писати розмови янгола та демона за лаштунками) Сьогодні, до речі, опрацьовувала їхній діалог до наступної частини — не сміятися не змогла. Навіть не знаю, звідки воно тоді у мене лізло))
Нарешті!!! Це сталося!!! Новий розділ!!!～(´∀｀～)
Вадмірушечка... :*(〃∇〃人)*: який же він апетитний... співчуваю Шелл і попереджаю Вас, Лексо, не вздумайте зробити з нього Поганця поганого. Хай буде поганцем, але хорошим.
Початок кінця стався тієї миті, як Вадмір почав читати думки Шелл, або тоді, коли вона вперше побачила у ньому щось, що можна лише відчути.
Я так розумію, що ще багато загадок буде пов'язано з істотами та Шелл, вона має особливості, хоча поки не ясно, чи ці особливості їй на користь.
Оййй.. так потішили Вадміром, досі не можу прийти до тями, особливо га моменті, коли він прилетів на її поклик... :*(〃∇〃人)*:
хоч би він таким і залишався... буду тримати кулачки за нього, щоб Ваші Музи залишили Вадміра таким яким він є зараз... *｡･+(人*´∀`)+･｡*
Чекаю продовження...
Наталія Савінова (SiN eVa), Наталі, я Вам дуже рада! Красно дякую за такий емоційний коментар!(づ￣ ³￣)づЧесно, мені дуже приємно! І те, що Ви так болієте за Вадміра — значить він, як персонаж мені вдався)
Щодо поганого поганця... Ну, ця історія вже давно написана десь відсотків на 90, і образ Вадміра давно теж пропрацьований). Поганим поганцем він не буде, але..))
Планую одну книгу розбити на три, та відредагувати, додаючи більше описів, бо поки вона дуже суха, і дуУууууже велика. Тож... Щиро дякую, що читаєте та чекаєте! Буду намагатися наступний розділ довго не затягувати, вже працюю над ним!)
7. Ммм, жостко! Ці вищі сили геть загралися! Часом коли хочеш зробити якнайліпше, краще не робити це "найліпше", бо буде "якнайгірше"! Стерти пам'ять, змінити події, де поганих вчинків і не було навіть, точно не кращий варіант. І Вадмір точно дізнається! Тоді тому хорошому ангелу буде непереливки, зуб даю.
Ханна Трунова, Все можливо), але не факт, що в цій історії буде все так банально)) Дякую тобі за роздуми! Обожнюю спостерігати за думками читачів, бо так я бачу, як кожен сприймає мої історії!)
Все, біжу до тебе... Бо мені ж цікаво, що та за гарний новий хлопець з'явився!))
6. Їхні перепалки текі милі))) Зловила себе на думці, що посміхаюся, читаючи)))
Отже, Вадмір — напівдемон. Цікаво було б більше дізнатися про природу цього явища.
Тепер зрозуміло, чому в Шелл гарячка. Авжеж, злива не винна. Добре, що її врятували. Але що значить, що її душа бореться? Бореться проти біса? Чи вона така ж, як і Вадмір? І чому на Шелл свого роду полювання відкрито? Так багато запитань))
Ханна Трунова, Май терпіння) Трохи згодом Вадмір розповість про себе.
А рада, що діалоги усмішку викликають) Я особисто більш всього люблю писати діалоги Атеса й Ана, сама сміюся, коли уявляю обличчя кожного з них)).
Дякую, що стільки розділів вже прочитала. Дуже ціную твій час та увагу (~￣³￣)~
5. А от і Вадмір) Він мені подобається)) Відчуваю, новий краш...))) І так за Шелл переживає. Чому, цікаво? Можливо, вона така, як і він? І це його хвилює? *Трохи сплутано думку виклала, але як є* А ще це його "Жити хочеш? Тоді повір!" Хахах. Не в бровь, а в глаз)))) А взагалі, цікава компанія туть зібралася. Всі такі різні й так яскраво описані) Ммм, все, як я люблю) Дякую, Лексо)))
Ханна Трунова, А я тобі щиро дякую! (づ￣ ³￣)づ Прийшла тебе читати, а тут від тебе стільки коментарів вже!)
Все ти правильно розумієш, що з Шелл буде не просто, але поживемо — побачимо!)
Щодо Вадміра... Ну думаю, він ще буде різним)) Я, як і ти, не люблю радикально світлих чи темних персонажів. Вадмір — не виключення). А щодо краща, нуууу він — хижак, а хижаки завжди приваблюють.)
4. Голосове повідомлення дійсно моторошне. Від кого воно? А ще чи якось пов'язана температура тіла зі змінами в житті Шелл? Авжеж, всі дороги ведуть до церкви. Так все почалося, там і відповіді треба шукати. Але замість Вадміра з'явилося двоє інших. Вони наче хороші, але щось підказує, що тут щось нечисто і краще б з Вадміром ще раз зустрітися Шелл)
Ханна Трунова, Все буде)) Зустріч з Вадміром так точно) І чому у Шелл температура та хто залишив повідомлення — стане зрозуміло вже скоро!)
Безмежно дякую тобі за підтримку та цікаві коментарі! (づ￣ ³￣)づ Це дуУууууже надихає!
3. Ну, це взагалі підпал! "Ти що таке?" тут я випала, хахаха))) А хто ж відразу повірить?)
Шелл смілива дівчина, й дуже вперта. Цікавість, бажання дізнатися правду, можуть зіграти з нею злий жарт, а можуть змінити її життя назавжди, відкривши її справжнє призначення.
Поява незнайомця описана до мурах, а їхні переглядання (зовнішність його.. ммм,смачна), а також діалог вище всяких похвал. Я наче там поруч була, все відчувала.
До речі, оті вставки в кінці розділів... Це щось з чимось. Круто придумано. Наче простенько так, але інтригу знатну додають. А колажі на початку розділів задають тон.
Ще раз: ти велика молодчинка! Натхнення тобі мішок!
А я біжу читати далі)))
Ханна Трунова, Красно дякую тобі за такий розлогий коментар, ще й такий теплий ʕっ•ᴥ•ʔっ Колажі до цієї історію створювалися відпочатку її написання, але деякі я зараз переробряю, бо нарешті з'явилися візуальні прототипи моїх персонажів, ну і ШІ теж часом допомогає тепер деякі картинки створювати.
Насправді ця історія мені наснилася, як і всі інші, але прототипами були реальні люди. В реальності прототипка Шелл не така бойова дівчина, але допитлива)... Проте ця історія створювалася для того, щоб підштовхнути моїх друзів побачити свої сильні та слабкі сторони.) Мій підступний план спрацював — декого я все ж змусила замислитися)). Тож все не дарма).
Радію, що тобі подобаються мої персонажі, стараюся передати їх характери, щоб вони живими відчувалися, не штучними... (づ￣ ³￣)づ
А щодо «розмов за лаштунками» — здається, це додало цій історії цікавого шарму!)
Тобі також натхнення! Скоро прийду читати Баладу!)
2. Щось дивне відбувається з Шелл. Ці її почуття... Наче вона не зовсім і людина. Звісно, можу помилятися. Далі побачу.
Як і очікувалося, священник підкинув думок у вигляді "після 21:00 тут зачинено". Але ж не зачинено! Можливо, двері там з бар'єром, який не пропускає чужаків в певний час. А якщо Шелл зайшла, значить... Ох, щось мене понесло))
Розмова із подругою вийшла живою. Навіть дуже)))
Ханна Трунова, Мені подобається хід твоїх думок!) Всі відповіді будуть далі) Рада, що тобі подобається, це мене надихає Сердечно дякую, що читаєш!
Розділ 1. Вау!!!.. Від твого стилю в мене аж дар мови зник. Ти так виросла! Говорю щиро, без перебільшень. Всі описи такі філігранні, почуття, акценти... Все на своєму місці. І так влучно словами граєшся! Велика молодець! Я в захваті)))
По сюжету... Ще поки нічого не зрозуміло, але однозначно перший розділ інтригу задав)))
По-перші, старші персонажі, коледж, по-друге, героїня відразу видно, що з характером. Все, як мені подобається. З першими стосунками їй не пощастило, але це точно на краще. Мало в кого перші стосунки ведуть до "жили довго та щасливо". А от те, що хлопець інший на побачення не прийшов... Щось тут не чисто) Ну-с, побачимо, чому так)
Далі події в церкві. То були янгол та демон? Звісно, ти не відповісиш, але...)) Колись, до речі, коли підлітком була, книги на таку тематику любила)
А ще раптові спалахи агресії в гг... Неспроста це.
Ханна Трунова, Щиро тобі дякую (~￣³￣)~
Привітики! Я якраз збиралася приступати до цієї твоєї книги, як вона випала мені в марафоні. Це знак, що треба негайно читати! І ось я тут...)))
Лекса Т. Кюро, це відчувається, про вплив Клер та іншого)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати